Храмове свято у Свято-Троїцькому кафедральному соборі

9 грудня 2024 року.  ІКОНИ «ІГУМЕНЯ  МАНЯВСЬКА» і зачаття праведною АННОЮ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.

Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф у співслужінні протоієрея Івана Телятинського, протоієрея Юрія Гречанюка і всього чесного духовенства в приділі на честь «ІГУМЕНІ  МАНЯВСЬКОЇ» Свято-Троїцького кафедрального собору звершив Божественну літургію.                                                                                                                                                                                                                  

У 1652 році Скит, як і увесь край охопило “моровоє поветрє – чума”, померло  дуже багато людей в навколишніх селах і містечках, в монастирі від чуми померло вісімнадцять монахів. У своїх молитвах ченці ревно благали Господа про помилування, і ось ієромонахові Філарету з’явилась Пресвята Богородиця у багряному ігуменському плащі,  яка ввійшла до Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці і тут зупинившись, сказала: “Покайтеся, вже припиниться пошесть..” По цих словах Пресвята Богородиця увійшла в Царські врата. З цього дня страшна пошесть припинилась. В пам’ять про це з’явлення в монастирі зберігається ікона Пресвятої Богородиці «Ігуменя Манявська».

Із закриттям монастиря ікона Божої Матері «Ігуменя Манявська» була втрачена, проте за записами й переказами про явлення Богородиці в Маняві після відновлення монастиря було написано нову ікону і встановлено її в південному крилі Соборного храму.

Узимку 2008 року, незважаючи на великий мороз, ікона замироточила – Божа Матір попереджала про лихоліття, яке наближалося: повінь. На Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, 2012 року, ікона знову замироточила – Пресвята застерігала нас від бездумних наших вчинків. Так Матір Божа попередила про майбутню революцію та війну в Україні. 

Нині на лиці Богородиці можна побачити сліди від мироточення, що починаються з-під її очей, Вона неначе плаче через те, що коїться.

 Святий Іоаким жив в місті Назареті Галілейському і мав дружину по імені Анну з коліна Левія, з роду Аарона, Подружжя, Іоаким і Анна, походили із знатного роду, і були праведні перед Богом. Своїм праведним життям Іоаким і  Анна так догодили Богові, що Він сподобив їх бути батьками Пресвятої Діви, Матері Господа. Зачала  Анна в дев’ятий день грудня місяця. Іоаким з нагоди Її народження приніс Богу великі дари, жертви і всеспалення, і отримав благословення первосвященика, священиків, левітів і всіх людей за те, що сподобився благословення Божого. Потім він влаштував в будинку своєму рясну трапезу, і все з радістю прославляли Бога. Коли отроковице Марії виповнилося три роки, батьки ввели Її зі славою в храм Господній, супроводжуючи з запалюванні світильниками, і присвятили Її на служіння Богу, як то обіцяли. Через декілька років після введення Марії у храм, святий Іоаким помер, вісімдесяти років від народження. Свята Анна, залишившись вдовою, покинула Назарет і прийшла до Єрусалиму, де перебувала біля своєї Пресвятої Дочки, молячись безперестанку в храмі Божому. Проживши в Єрусалимі два роки, вона почила у Господі, маючи 79 років від народження.