Храмовий празник у церкві «Святих Рівноапостольних Костянтина і Олени»

Сьогодні Православна Церква України вшановує памʼять святих рівноапостольних царя Костянтина і матері його цариці Олени.

Святий імператор Костянтин (306-337), який отримав від Церкви іменування “рівноапостольний”, а у всесвітній історії іменувався Великим, був сином цезаря Костянтина Хлора (305-306), який правив країнами Галією та Британією. Величезна Римська імперія була на той час розділена на Західну та Східну, на чолі яких перебували два самостійні імператори, що мали співправителів, одним з яких у Західній половині і був батько імператора Костянтина.

Свята цариця Олена, мати імператора Костянтина, була християнкою. Майбутній правитель усієї Римської імперії – Костянтин – був вихований у повазі до християнської релігії. Батько його не переслідував християн в керованих ним країнах, у той час, як в усій решті Римської імперії християни зазнавали жорстоких гонінь з боку імператорів Діоклетіана (284-305), його співправителя Максиміана Галерія (305-311) – на Сході та імператора Максиміана Геркула (284-305) – на Заході.

Першою справою нового імператора було проголосити в підвладних йому країнах свободу сповідування християнської віри. Фанатик язичництва Максиміан Галерій на Сході та жорстокий тиран Максентій на Заході ненавиділи імператора Костянтина та замислювалися про те, щоб його позбавити влади та вбити, але Костянтин попередив їх і в низці війн за допомогою Божої розбив усіх своїх супротивників.

Він благав Бога дати йому знамення, яке надихнуло б його військо хоробро битися, і Господь явив йому на небі сяюче знамення Хреста з написом “Цим перемагай”. Від тоді, за його наказом, на всіх прапорах його війська були зроблені зображення святого хреста – саме з того часу, з початку ІV століття, ведуть свою історію сучасні хоругви, церковні знамена.

Ставши повновладним правителем Західної частини Римської імперії, Костянтин видав 313 року Міланський едикт про віротерпимість, а 323 року, коли запанував як єдиний імператор над усією Римською імперією, поширив дію Міланського едикту і на всю східну частину імперії.

Після трьохсот років гонінь християни вперше отримали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа. Відмовившись від язичництва, імператор не залишив столицею імперії стародавній Рим, що був центром язичницької держави, а переніс свою столицю на схід, у місто Візантій, яке й було перейменовано на Константинополь.

Костянтин був глибоко переконаний, що тільки християнська релігія може об’єднати величезну різнорідну Римську імперію. Він усіляко підтримував Церкву, повертав із заслання сповідників-християн, будував церкви, піклувався про духовенство.

Глибоко шануючи хрест Господній, імператор бажав знайти і самий Животворящий Хрест, на якому був розп’ятий Господь наш Ісус Христос. Для цієї мети він направив до Єрусалима свою матір – святу царицю Олену, надавши їй великі повноваження та матеріальні засоби. Разом з Єрусалимським Патріархом Макарієм свята Олена приступила до пошуків, і Промислом Божим Животворящий Хрест був чудесним чином знайдений 326 року.

Перебуваючи в Палестині, свята цариця багато зробила на користь Церкви. Вона наказала звільнити всі місця, пов’язані із земним життям Господа та Його Пречистої Матері, від усяких слідів язичництва, повеліла спорудити в цих пам’ятних місцях християнські церкви. Над печерою Гробу Господнього сам імператор Костянтин повелів спорудити чудовий храм на славу Воскресіння Христового. Свята Олена віддала Животворящий Хрест на зберігання патріархові, частину ж Хреста взяла із собою для вручення імператору.

Роздавши в Єрусалимі щедру милостиню та влаштувавши трапези для бідних, під час яких сама прислужувала, свята цариця Олена повернулася до Константинополя, де незабаром померла 327 року. За свої великі заслуги перед Церквою та труди з віднайдення Животворящого Хреста цариця Олена іменується рівноапостольною.

Після Нікейського Собору рівноапостольний Костянтин продовжував активну діяльність на користь Церкви. Наприкінці життя він прийняв Святе Хрещення, підготувавшись до нього всім своїм життям. Помер святий Костянтин у день П’ятдесятниці 337 року та був похований у церкві Святих апостолів у заздалегідь приготовленій ним гробниці.