5-та НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. Преподобної Марії Єгипетської. Божественна Літургія в Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Івано-Франківська.
Преподобна Марія Єгипетська народилась в V столітті в Єгипті. У 12-річному віці Марія пішла з дому до Олександрії, де віддалася нестримній розпусті. Мету життя вона вбачала у потопленні пристрастей, а сила хіті була настільки великою, що вона навіть не брала грошей за розпусту, віддаючи перевагу життю у злиднях і заробляючи на прожиття пряжею. Так пройшло 17 років.
Одного дня, коли Марії виповнилося вже 29 років, гуляючи на набережній, вона побачила, як багато людей сідають на корабель. Розпитала та дізналася, що вони відпливають у Єрусалим, щоб відзначити свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Заради цікавості з натовпом пройшла на корабель і вона. Ні квитка, ні грошей, ні харчів у неї не було. Але упевнена була: принадливість дасть їй усе. Вона безсоромно грішила і в дорозі, і в Єрусалимі, коли туди прибула.
Під час свята, цікавість потягла її до храму Гробу Господнього, проте незнана сила не дозволила їй переступити поріг церкви. Та вона не звикла відступати, якщо чогось бажала. Спробувала увійти до церкви вдруге. І знову невидима рука відкинула її на площу. Чотири рази вона піднімалася й робила спроби увійти. Але щоразу хтось невидимо відволікував її від дверей.
Настрашена, вона звернулася з молитвою до Пресвятої Богородиці, вимолила Її допомогу. Коли служба скінчилася та вона виходила, то почула голос: “Перейди Йордан і там знайдеш спокій”. І пішла до Йорданської пустелі — молитися про відпущення своїх гріхів.
Сімнадцять років вона замолювала свої неподобства, спокушувалася спогадами, спокусами в думках та нападами злих духів. Три хлібини, що чудесно живили її усі ці роки, закінчилися, одяг зітлів, але сила Божа не залишила грішницю, котра розкаялася. Повне усамітнення, молитва, піст, сльози, терпіння негараздів і бід перетворили її у праведницю. Сорок вісім років жила вона в пустелі.
Одного разу з’явився Ангел одному святому, на імʼя Зосима, і сказав: “Знайдеш новий шлях спасіння у монастирі на річці Йордан”. Тому Зосима полишив свій монастир і попрямував до Йордану. Пізніше пішов у пустелю, де щиро й без утоми молився.
В один із своїх усамітнених днів, у полудень по молитві, він здалеку побачив якогось дивного чоловіка: худющого, лише кістки та шкіра, тіло угеть спечене південним сонцем і зовсім оголене, а волосся на голові – наче сніг. Чернець зрозумів, що то – святий, і з радістю побіг до нього, щоб перейняти його досвід. Але незнайомець почав тікати, перестрибнувши пересохле гирло ріки. Пізніше він зрозумів, що це була жінка, яка підійшла та попросила благословення. Це була свята преподобна Марія Єгипетська.
Наступного року вона попросила старця не виходити з обителі разом з усіма на початку Великого посту. А у Великий Четвер, додала, щоб прийшов на берег Йордану із сосудом з Тілом і Кров’ю Христа – вона хотіла причаститися святих Тайн. Святий так і зробив. І знову попросила через рік прийти. І третього року Зосима прийшов на зустріч із Марією. Та побачив мертве тіло праведниці. А на піску прочитав накреслене нею послання до нього: “Отче Зосимо, поховай на цьому місці тіло смиренної Марії, віддай праху те, що належить праху, але спершу помолися за мене. Я відійшла до Господа першого числа квітня у ніч Святих Страстей Господа нашого Ісуса Христа, причастившись Святих Тайн“.
Чернець розхвилювався та знітився: адже абсолютно не було чим викопати могилу в пустелі. Та раптом із глибини пустелі прибіг лев і, не звертаючи уваги на чоловіка, почав швидко рити лапами яму. Коли вже та була досить глибока, лев побіг назад у далечінь, а старець передав тіло преподобної землі, засипав його та пом’янув Марію. А сталося це 522 року.
Свята преподобна Марія Єгипетська вважається покровителькою тих, хто бореться із плотськими спокусами. Її історію написав Софроній Єрусалимський.
Завтра ж — день пам’яті святого, що не зрадив віру: Преподобний Георгій Сповідник
Церква сьогодні вшановує одного з найсвітліших образів православ’я — святителя Георгія Сповідника. У часи іконоборчих гонінь він не лише не зрікся свого переконання, а й став справжнім голосом віри й мужності, відстоюючи іконопочитання навіть перед лицем небезпеки.
🌿 Народжений у Сирії в VII столітті, Георгій змалку присвятив життя Богу. Його шлях — це шлях глибокої віри, смирення та служіння. Незважаючи на гоніння за царювання Лева Ісаврянина, він залишився непохитним у своїй вірі, чим заслужив ім’я Сповідника.
У період царювання Костянтина Порфирородного Георгій став митрополитом Мітиленським на острові Лесбос. Там він не лише будував церкви, а й творив добрі справи — допомагав бідним, підтримував тих, хто втрачав надію, і втішав стражденних. Його молитви приносили людям зцілення, а життя — справжнє свідчення Божої присутності.
🕊 У 815 році, за правління Льва Вірменина, він відійшов у вічність, залишивши по собі не просто пам’ять, а справжню духовну спадщину. Сьогодні його мощі зберігаються в Мітилені, а сам святий є покровителем усіх, хто потребує милості та підтримки.
Святий Георгій — нагадування нам усім: навіть у темні часи віра здатна світити яскраво. І кожен, хто зберігає істину в серці, вже є воїном Христовим.
Інші записи
Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі
