Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всеношне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні Вознесіння Господнього

Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всеношне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні Вознесіння Господнього.

Високопреосвященнішому владиці співслужили: настоятель собору протоієрей Іван Телятинський, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків і протодиякон Петро Стецюк. Також була звершена літія напередодні великого дванадесятого свята.

Свято Вознесіння являється тим днем, у якому ми згадуємо подію, яка сталася майже дві тисячі років тому. Вознесіння Господне має велике значення для людей та вміщує в собі глибокий догматичний зміст. Канони свята написані святим Іоаном Дамаскіном і святим Йосифом Піснеписцем. Кондак та ікос належать святому Роману Солодкоспівцю.

Христос одночасно був Богом і людиною та вознісся на небо, і сів праворуч Бога Отця, тим самим возніс нашу людську природу до Божественної оселі на небо, де повинно базуватись наше життя. Апостол Павло говорить: «А наше життя — на небесах, звiдкiля ми чекаємо i Спасителя, Господа нашого Iсуса Христа, Який перемінить тiло смирення нашого так, що воно буде вiдповiдне славному Тiлу Його, силою, якою Вiн дiє i підкоряє Собi все» (Флп. 3:20-21).

У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивовані учні побачили «двох мужів у білій одежі» — вони сповістили про прийдешнє Друге Пришестя Христа.

У день Вознесіння наш Господь Ісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Він, як Людина, у Своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг відкуплення закінчується — людина повертається на Небо! Господь ніби ставить крапку, але не залишає апостолів, а отже й всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який утішить нас. Ця розрада — у святі П’ятдесятниці, яке Церква відзначатиме вже зовсім скоро.

Святом Вознесіння завершується 40-денне вшанування Світлого Христового Воскресіння. Як упродовж сорока днів після нього Господь являвся Своїм учням, навчав їх та наставляв, так і Церква святкує цю найважливішу подію історії сорок днів – довше, ніж будь-яке інше свято.

Протягом сорока днів після Свого Воскресіння Господь готував Своїх учнів до їхнього великого служіння, на яке їх було покликано, до проповіді Євангелія Царства Божого. У цей час учні потроху звикали до думки про фізичну розлуку з Ним. Бачачи, що Він видимо перебуває з ними не постійно, а тільки час від часу, вони навчилися визнавати в Ньому Господа, Який живе у світі вищому, нематеріальному. Невимовну благодать та радість відчували вони в серцях під час Його чудесних явлень, спілкування з Ним. І ось після завершення сорока днів Господь у присутності багатьох свідків дав останні настанови апостолам, благословив їх та вознісся на небо.

Ісус Христос з плоттю, в повноті Своєї людської природи, піднявся до небес і сів праворуч Бога-Отця. Вознесіння є підтвердженням примирення Бога та людства, яке відкриває небеса та для всіх нас – тих, хто вірує в Господа і живе за Його настановами.

В ікон, які зображують Вознесіння Господнє, є чітка іконографія, якої дотримуються всі іконописці. На іконі свята зображено всіх дванадцятьох апостолів, між якими, у центрі, зображено Богородицю. Апостоли або стоять, або прихилили коліна. Христос возноситься в хмарі, оточений ангелами. На деяких іконах є цікава деталь — на Єлеонській горі, звідки Спаситель зійшов на небеса, відображений слід від Його ноги.

Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх Своїм благословенням, що Ти єси Син Божий, Визволитель світу