Високопреосвященніший Іоасаф, митрополит Івано-Франківський і Галицький, у співслужінні з настоятелем протоієреєм Іваном Телятинським і духовенством Свято-Троїцького кафедрального собору звершив Божественну літургію

23. ХІ. 25. р. Б. 24-та НЕДІЛЯ ПІСЛЯ ПʼЯТДЕСЯТНИЦІ

Високопреосвященніший Іоасаф, митрополит Івано-Франківський і Галицький, у співслужінні з настоятелем протоієреєм Іваном Телятинським і духовенством Свято-Троїцького кафедрального собору звершив Божественну літургію (Євхаристію).

За Богослужінням також лунали особливі молитовні прохання за захисників, які на фронті захищають Україну, за владу та побожний український народ, і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Вітчизни та невинно убієнних мирних жителів.

У сьогоднішньому Євангелії ми бачимо, наскільки багато для нашого спасіння означає проста, щира віра. Христос входить у місто та Яір без вагань падає Йому до ніг, благаючи зцілити свою дочку. Він не розмірковує довго, не шукає пояснень — він просто приходить, бо знає, що лише Христос може допомогти. Це та віра, яка народжується у серці з болю та любові.

Серед натовпу, що тиснув на Спасителя, була й жінка, яка багато років жила у стражданні та безнадії. Вона навіть не наважилася просити словами — лише торкнулася краю одягу Христа, і в ту ж мить отримала зцілення. Але Господь зупиняється та питає: «Хто доторкнувся до Мене?». І тоді ця жінка, яка так довго боялася всього світу, знайшла в собі сили вийти вперед і зізналася. Її віра була не лише в дотику — вона була в готовності зустрітися з Христом обличчям до обличчя.

А далі ми бачимо ще більше. Христос приходить у дім Яіра, де вже стояв плач і безнадія. Там, де всі бачили смерть, Спаситель промовив слово життя. І дівчина піднялася. І ось ця тиха, батьківська віра Яіра, яка не зламалася навіть тоді, коли здавалось, що все закінчено, показує нам, що Господь приходить туди, де Йому довіряють.

І тепер залишається питання до кожного з нас. Як мало потрібно з нашої сторони, щоб Господь міг діяти в нашому житті. Він завжди чекає, завжди готовий прийняти, вислухати, обійняти. Але чи готові ми зустріти Його? Що б ми сказали Христу, якби сьогодні Він звернув на нас свій погляд? Господь завжди відкритий для нас — та чи відкриті ми для Нього?