Недільне Богослужіння у храмі “Святої рівноапостольної княгині Ольги”

ПЕРША НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВʼЯ

Цього дня ми радіємо істині, проголошеній отцями Сьомого Вселенського Собору 787-го року, який остаточно встановив у Православній Церкві шанування ікон після тривалого періоду іконоборства.

Свято встановлене Церквою з нагоди відновлення практики шанування святих і чесних ікон, здійснене царем Михайлом та його матір’ю, блаженною царицею Феодорою, а також святим патріархом Константинопольським Мефодієм у 842 році після тривалого періоду іконоборства (VIII – IX ст.).

Створюючи священні зображення, Церква вшановувала Бога, Його святих, найважливіші події її історії. Тим часом, за часів імператора Льва Ісавра та за його активної участі, розгорнулася масштабна боротьба проти святих ікон. Ікони зазнавали знищення, а іконошанувальники – утисків і гонінь. Рух проти шанування святих ікон тривав доволі довго, аж поки, нарешті, стараннями імператриці Ірини та Патріарха Тарасія, у 787 р., не було скликано VII Вселенський Собор у Нікеї, який затвердив догмат про іконошанування.

Після VII Вселенського Собору рух проти шанування ікон було дещо призупинено. Цариця Феодора оголосила: “Хто не вшановує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері та всіх святих, нехай буде проклятий!”.

На прохання цариці, Патріарх Мефодій та інші пастирі Церкви, а також сама цариця звершували в першу седмицю посту молебні за її покійного чоловіка, Феофіла. Після старанних молитов Богу про відновлення іконошанування та поминальних за Феофіла, отці Церкви в недільний день цієї седмиці здійснили хресний хід.

Хресний хід був урочистим, здійснювався в присутності цариці, її сина та безлічі народу. Цього дня, знову ж таки урочисто, було виголошено слова благословення на адресу поборників і шанувальників ікон; на адресу ж ворогів було виголошено анафему.

Піст – це не заборона, не суворе обмеження, це – здорове стримання заради кращого життя, заради звільнення від гріха й того, що нас поневолює – залежностей, пристрастей, недобрих звичок. Піст – найкращий час для гартування сили волі людини, вміння володіти собою, перемагати в собі зло.

Упродовж Великого посту ми готуємо наші тіла і душі до зустрічі найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. Памʼятаймо, що піст – це не дієта, не спосіб харчування, але очищення наших душ шляхом молитви, смирення і покаяння. Важливо, щоби піст був не обтяженням, а нашим вибором, певною земною жертвою, яку ми добровільно робимо з нашої любові до Бога.

Нехай цей Великий піст допоможе кожному стати кращим, щоб не турботи і труднощі, а добро й любов наповнювали наше життя, допомагаючи долати виклики сьогодення. І нехай Господь благословить всіх нас!