Дорогі брати та сестри! Слава Ісусу Христу!
Учора з євангельського читання ми чули пророцтво Христове про Страшний суд. У минулі недільні дні Церква для духовної настанови подавала нам притчі про митаря і фарисея та про блудного сина. Але слово, яке ми чуємо нині, — це вже не причта, тобто не алегорична розповідь. Нині ми чуємо пророцтво Спасителя, тобто Його звіщення про реальні події, які дійсно стануться у майбутньому.
Розмірковуючи над словами цього пророцтва найперше ми маємо звернути увагу, що Христос прийде вдруге у всій Своїй славі, при явленні ангелів та святих. Тут справедливим буде питання: чому говориться про друге пришестя, коли Сам Спаситель свідчить апостолам перед Вознесінням: «ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20)? Якщо Христос є з нами по всі дні, тобто завжди, якщо, за Його ж свідченням, «де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20) — чому тоді Господь у почутому нами пророцтві говорить про Своє пришестя?
Ключем для розуміння такого Його слова є термін «у Своїй славі». Перше пришестя та явлення Сина Божого у світ було в смиренні. Тоді друга Особа Пресвятої Тройці, Бог Слово, «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп. 2:7) — так свідчить нам апостол Павло. У народженні від Діви Син Божий показав найглибше смирення, явившись світові не у сяйві та величі власної божественної природи, але у простоті та убогості природи нашої. Лише обрані учні Христові, і то в особливі моменти, як, наприклад, апостоли під час Преображення, могли на деякий час бачити у Спасителі несотворене сяйво божественної слави.
Але здійснивши наше спасіння, воскреснувши з мертвих, вознісшись на небеса з плоттю, Христос прославив саму людську природу таємничим єднанням з Пресвятою Тройцею. Він здійснив те, про що у Своїй молитві в Гефсимані просив Отця Небесного: «Нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого – славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу» (Ін. 17:5). Тобто, як Син Людський, через хресну жертву та воскресіння з мертвих, Христос приймає у Своїй плоті ту славу, ту повноту сяйва Божества, які притаманні Йому від віку, як Сину Божому. І це стається не лише для Нього одного. Через Христа людство стає здатним до наповнення світлом Божої благодаті. Те, що сотворене у часі, тобто наше людство, стає причасним до світла вічного, несотвореного.
Довершивши на землі у рабському, смиренному стані все, що необхідне було для спасіння, Христос з плоттю вознісся на небеса. І від того часу Він хоча дійсно залишається з нами, як було вже сказано, але присутність Його є видимою лише через віру. Як обрані учні Спасителя побачили сяяння Його слави на Фаворі, так і нині лише ті, хто вірує в Христа, як в Сина Божого та Спасителя світу, здатні побачити славу Його та відчувати Його присутність.
Але так буде не назавжди, і почуте нами з Євангелія пророче нагадування свідчить — Син Божий явить всю велич і славу Свою не лише віруючим, але прийде явно для всього світу. Уперше Син Божий явився у світ у смиренні, добровільно обмеживши Себе у величі та славі. Друге Його пришестя буде невимовно величним, у супроводі явлення ангельських чинів та святих. Воно буде одночасно видним всьому світові: «бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій» (Лк. 17:24) — каже Євангеліє.
Усе це — не метафори, не алегорії, не притча, але істина нашої віри. У Символі православної християнської віри ми щоразу сповідуємо, що Син Божий Ісус Христос «знову прийде у славі судити живих і мертвих». І в цю неділю, за тиждень до початку Великого посту, Церква особливо нагадує нам про цю істину.
Нинішній стан співіснування у світі та в людстві добра та зла, існування гріха поруч з праведністю — неодмінно завершиться. Завершиться влада смерті над людьми. Завершиться містичне, таємниче перебування Христа лише з вірними та серед них — бо настане кінець цього віку, настане завершення цього періоду буття творіння. І підсумком всього буде Страшний суд.
Суд цей буде над людством і над ангелами, які згрішили. Сатана та всі підлеглі йому біси будуть остаточно зв’язані та вкинути у геєну вогненну, бо всі вони підлягають однозначному та неминучому осудженню. А от для людей Страшний суд буде різним — ті, хто чинив зло, будуть осуджені разом з дияволом, якому вони корилися в земному житті та рабами якого добровільно були. А ті, хто чинив добро — успадкують Царство Небесне, яке Бог приготував для них.
Саме тому суд Господній в день, коли Христос явиться знову у світ, але вже у всій величі Своєї божественної слави, називається Страшним судом. Він страшний не тому, що явлення Божого Сина буде чимось жахливим, але тому, що суд цей буде остаточним, і присуд, на ньому винесений — буде вічним. Гріх буде остаточно покараний, а праведність — остаточно винагороджена.
Про все це, дорогі брати та сестри, Церква проповідує нам завжди. Але в цей час перед Великим постом вона особливо нагадує про пришестя Спасителя та про Страшний суд, аби ми наповнилися більш глибоким усвідомленням своєї відповідальності. Ми знову чуємо пророчі слова Христові, щоби вони заохочували добрих та застерігали злих.
Господь, за Його власним свідченням з Писання, «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1 Тим. 2:4). Але прийняти спасіння чи відкинути його — це у владі кожної людини особисто. Бог звершив усе для того, щоби кожна людина мала можливість звільнитися від влади гріха та жити праведно й успадкувати Царство Небесне. Але щоби для людини сталося це, вона повинна сама прикласти зусилля, викорінюючи з життя свого гріх та плекаючи праведність.
Власне, про це Господь промовляв до нас у попередні недільні дні через слова Євангелія. В образі митаря і фарисея, в образі блудного сина, який кається та повертається у дім свого батька, через приклад діяльного розкаяння митаря Закхея — в усьому цьому ми отримуємо заохочення викорінювати наші власні гріхи. Ми чуємо застереження про згубність зла, коли даємо йому над собою владу. Але також чуємо підбадьорення та заохочення, що можемо перемогти це зло, коли розкаємося та звернемося до Бога з проханням про милість та виявимо у ділах своїх цю зміну.
Бо саме за виявом нашої віри, а не лише за її декларуванням, Господь судитиме нас. І пророче слово ясно на це вказує. Праведники отримають нагороду, а грішники будуть осуджені за те, як кожен з них виявляв своє ставлення до Христа через ставлення до ближніх.
Тому ми, знаючи все це та маючи попереду особливий духовний час посту, повинні прикласти зусилля, аби віддалитися від гріха та наблизитися до праведності. Відкинути зло, яке впливало на нас. Щоби через свідчення віри та через добрі діла вже в цьому житті досягати просвітлення та сповнення Духом Святим. А в день Страшного суду отримати вирок благий та радісний.
У нашому соборі, дорогі брати та сестри, як і в багатьох інших православних храмах, ми маємо видиме нагадування про ці істини. Коли ми входимо в храм, то в іконах бачимо Христа, Його Пречисту Матір, ангелів та святих, які оточують нас. Перебуваючи в молитві духовно ми ніби стоїмо перед дверима раю та бачимо очима віри ту славу, в якій Христос явиться перед усім світом в останній день. Але коли завершується наша молитва та служіння, ми повертаємося у світ. І тоді над дверима, через які виходимо з храму, ми можемо бачити образ Страшного суду. Який є нагадуванням нам про нашу відповідальність, про винагороду для праведних і про покарання для злих.
Нехай же образ цей та істини, які особливо звіщаються нам цього недільного дня, допомагають обирати добро та праведність, обирати покаяння в гріхах і діла милосердя. Щоби в останній день нинішньої історії світу і ми з вами були серед тих, хто почує від Спасителя слова радісні: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34). Амінь.
Наближаючись до Великого посту ми маємо, почувши знову слова Господні про Страшний Суд, почувши це Його попередження про нашу відповідальність, якої ніхто і ніяк не уникне — почувши все це, ми маємо оновити свої духовні зусилля в тому, щоби виправлятися та очищатися від гріхів, щоби примножувати чесноти. Щоби незалежно від того, коли настане день Суду Страшного — завтра чи через тисячі років — ми були готовими дати добру відповідь перед Богом. Щоби ми були поставлені Господом праворуч, а не ліворуч, і успадкували Царство Боже та вічне блаженне життя зі святими, а не осудження з дияволом та його слугами.
Інші записи
Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі
