Разом із Теологом Андреасом Заросом, делегація Івано-Франківсько-Галицької єпархії відвідала церкву святого Антонія, а також відомий монастир святого Георгія на Чорній Горі

Разом із Теологом Андреасом Заросом, делегація Івано-Франківсько-Галицької єпархії відвідала церкву святого Антонія, а також відомий монастир святого Георгія на Чорній Горі.

Представників Франківського духовенства зустріли з особливою гостинністю та вручили памʼятні сувеніри. Церква святого Антонія знаходиться за 9 км на захід від Ларнаки в селі Келія та є однією з найважливіших візантійських церков Кіпру, яка датується приблизно 9 століттям.

Будівля являє собою тринефну склепінчасту базиліку, яка колись була покрита куполом, а в церкві збереглися видатні настінні розписи 9-го, 11-го та 13-го століть.

Наступною зупинкою став монастир святого Георгія на Чорній Горі, розташований за 10 км на північ від Ларнаки. Отець Авксівіос провів для гостей цікаву екскурсію, поділився історією обителі та пригостив традиційними кіпрськими напоями. Він зазначив, що великомученик Георгій є одним із найшанованіших святих на Кіпрі, на його честь споруджено найбільшу кількість храмів на острові.

Свою назву він получив від Чорної Гори, у підніжжі якої він розташований, являючи собою оазис, оточений пальмами, соснами, кіпарисами, оливковими деревами і тропічними зарослями, нагадуючи святі місця Палестини.

На цьому місті в 9-му столітті стояв знаменитий Візантійський храм. Капітолій прекрасної мармурової колони, який зберігся до сьогоднішніх днів, можна побачити недалеко від входу, з правої сторони поруч із Архондариком, подумки відправляючи нас в цю благословенну епоху.

Святий Неофіт Затворник у 1134 році в одному з своїх «Слів» згадує про сліпого монаха, який після свого зцілення відправляється на Чорну Гору і збирається жити у храмі святого Георгія. Є велика імовірність, що святий Неофіт має на увазі саме цей монастир.

Один чернець та паломник відвідав монастир у 1735 році. Він писав, що братство в монастирі не велике, ченці вирощували маслини, займалися скотарством і розведенням шовкопряда.

Після знаменитого грецького повстання в Елладі 25 березня 1821 року турки, щоб уникнути заколоту, 9 липня 1821 року вбили вождів кіпрського народу, голову Кіпрської церкви та багатьох архієреїв, ігуменів, ієреїв, ченців і мирян. Це був дуже важкий час для багатьох монастирів, тим більше для маленької обителі на Чорній горі. Імовірно, ченці були вбиті, або померли, і нікому було їх замінити. Таким чином, монастирське життя та сама обитель поступово занепадали.

Збереглася лише маленька церква, побудована приблизно в 1720 році, і дві напівзруйновані будівлі, які пастухи використовували під вівчарню.

У 1957 році під час бойових дій між англійськими солдатами та бойовиками ЕОКА був зруйнований іконостас монастирського храму — англійці використовували його як прикриття. Жителі сусіднього села Труллі зібрали вцілілі ікони та перенесли їх до каплиці святої Марини та церкви Пресвятої Богородиці. У безпосередній близькості від монастиря пройшов кордон, який розділив острів на дві держави в 1974 році. На пагорбах Мавровуні розташовані оглядові прикордонні вежі.

У 1994 році розпочалося відновлення обителі. 16 квітня 1996 р. на Пасху, після завершення всіх будівельних робіт, братія в кількості 3-х людей, приїжджає в монастир. Вечером того ж дня звершилась перша служба.

13 вересня 1998 року брат обителі архімандрит Неофіт був возведений в сан митрополита Морфу, а в 2008 році 14 вересня другий брат, ієромонах Нектарій, рукопокладається в єпископа Арсеноіса.

У даний час в обителі 7 ченців. Велика ікона святого великомученика Георгія, яка знаходилася раніше в монастирі, була знайдена отцем Симеоном у вівтарі храму святого Маманта в сусідньому селі Труллі (що означає «Купола»). Ця ікона була в дуже поганому стані (збереглися лише деякі фрагменти) та було видно всього лише кілька букв. З них складалося слово «Чорногорець». Ігумен Симеон — іконописець, він відреставрував цю ікону та замовив в Афінах для неї срібний оклад.

У Кіпрській церкві існує традиція робити в окладі для ікони маленьке «віконечко» для того, щоб можна було прикластись безпосередньо до самої ікони. Таким чином був виконаний і оклад для ікони святого Гергія. На служби в монастир приїжджає багато віруючих, особливо в неділі та святкові дні. Більшу частину парафіян становить молодь.

Територія монастиря розділена на дві частини – відкрита для парафіян, з храмом, гостьовими кімнатами та книжковою крамницею, а також закрита для відвідувачів «житлова» частина, де розташовані келії ченців і бібліотека.

За монастирем знаходяться ще два невеликих дивовижних храми. Старовинна печера святої Марини та прибудована до неї більш сучасна каплиця святого Георгія (Іоана Кіпрського). Тут зберігається унікальна ікона, яка досить часто зустрічається на Кіпрі.

Ще одна цікава деталь про монастир – це те, що недалеко від нього знаходиться стара печерська церква на честь Марії Єгипетської та підземна церква на честь преподобних Оптинських старців.

Також з благословення Високопреосвященнішого владики Іоасафа, митрополита Івано-Франківського і Галицького, від імені Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, настоятель Свято-Троїцького кафедрального собору протоієрей Іван Телятинський вручив нагороду керівнику інформаційно-видавничого відділу Свято-Троїцького кафедрального собору Ярославу Васильківському – медаль святого Архістратига Михаїла за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою. Також при врученні був присутній обласний благочинний Івано-Франківсько-Галицької єпархії протоієрей Ігор Ільків.