Собор Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана. Божественна літургія у Свято-Троїцькому кафедральному соборі

СОБОР ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Святкове Богослужіння очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, і протодиякон Микола Повх.

Проповідь з повчальним словом до парафіян собору виголосив настоятель отець Іван, привітав зі святом, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення.

За своїм звичаєм, Церква на другий день після великих Господніх та Богородичних свят вшановує тих, хто допоміг звершитися згадуваній події. Так і цього дня, після Богоявлення, вона прославляє Предтечу і Хрестителя Господнього Іоана.

Його звеличують як найбільшого з пророків, найшляхетнішого серед народжених жінками, голос Слова, вісника благодаті, першу ластівку духовної весни, світоч та маяк Божественного світла, духовну зорю, що провістила прихід Сонця Правди, як земного ангела та небесного мужа, який стоїть на межі неба й землі та єднає Старий Завіт із Новим.

Іоан був посланий Богом як голос в пустелі, щоб провістити прихід Христа та підготувати для Нього дорогу. Вершиною його місії було охрещення Господа у водах Йордану: Уся радість моя звершилася, — мовить Іоан. Йому належить рости, а мені умалятися… (Ін. 3:29-30).

І навіть після цього явлення благодаті та своєї мученицької смерті Іоан продовжує бути для християн у духовному сенсі Предтечею Христовим. Приклад утримання, чистоти, життя в покаянні та очищення від пристрастей через подвижництво та молитву, засновник чернечого життя та пустельництва, він не перестає рівняти шляхи, що ведуть до Господа (Лк. 3:4).

Саме відповідаючи на його заклик до покаяння, ми можемо гідно приготуватися до прийняття святого хрещення, а після хрещення, наслідуючи його спосіб пустельнолюбного життя, зможемо зберігати та безперестанно зрощувати благодать, допоки Христос оселиться в нас в усій величі Свого Воскресіння.

Як зазначав Димитрій Тупталов, «цілком пристойно було вшанувати особливим святкуванням того, хто послужив таїнству Божественного хрещення, поклавши руку свою на главу Владики».

Чому свято на честь одного святого називається Собором? Хіба Собором не називається лише день святкування пам’яті багатьох святих, як, наприклад, Собор дванадцяти апостолів? У цьому випадку слово «Собор» має інше значення: не те, коли ми згадуємо багатьох угодників Божих, а те, що православний народ збирається в храмі, аби соборно помолитися, звершити Богослужіння та похвалу на честь Іоана Предтечі, який послужив справі Хрещення Христового. Саме до Іоана Хрестителя, а не багатьох угодників Божих, цього дня ми звертаємо свої молитви.

Відзначаємо радістю духовною Собор святого Іоана, Предтечі і Хрестителя Господнього, молячись до нього, щоб молив за нас Владику Христа, щоб були ми зібрані в Церкві торжествуючих, у храмі нерукотворному, вічному, на Небесах! І щоб там святкуючих голос було чути, і щоб святкувати разом Богоявлення вічне, наповнюючись з ним баченням Лиця Божого, Який явленням Себе святим Своїм показується. І славити зі всіма небесними ликами Отця, і Сина, і Святого Духа навіки. Амінь.

Святитель Григорій Богослов

Притчі Христові за Євангелієм від Луки

Лука згадав про такі притчі: про того, хто поклав надійну основу на каміння (6:47-49); про те, хто більше отримує благодіянь та більше любить (7:41-43); про насіння, яке впало на чотири види землі (8:5-15); про подорожнього, який потрапив до рук розбійників (10:30-37). Потім хтось, передчасно підійшовши до дверей, просить та одержує не зле (11:5-8); нечистий дух вселяється з іншими сімома духами (11:24-26); багатий, зрадівши безлічі плодів, віддається даремним надіям, не знаючи, де буде (12:16-21). Після цього і те, що, очікуючи Христа, Який повертається зі шлюбу, необхідно пильнувати та якнайкраще звершувати служіння Йому (12:36-40); і те, що безплідна смоківниця обкладається гноєм (13:6-9); закваска (13:20-21); убогі на шлюбі (14:16-24); радість через знайдену драхму (15:8-10) та знайдену вівцю (15:3-7); батько, який змилосердився над блудним сином (15:11-32); домобудівник, який, розсудливо обкрадаючи господаря, кожному з його боржників прощає деяку частину боргу (16:1-9); Лазар і багатій (16:19-31); надокучливе прохання вдовиці (18:2-5); митар і зарозумілість фарисея (18:10-14); рівний розподіл десяти мін (19:12-27); лихі землеробці, убивці свого господаря (20:9-17).