Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє, яке нагадує нам про важливу євангельську подію, що відбулася незадовго перед голгофськими стражданнями Господа нашого Ісуса Христа: в останній рік Його трирічного проповідування та в 33-й від народження Його Пречистою Дівою.
Сучасники й учні Христові були свідками численних чудес, які творив Господь, але перед собою вони загалом бачили хоч і святу, але все-таки людину. Божество Ісуса Христа залишалося незбагненним навіть для апостолів. Тож для того, аби утвердити віру апостолів, Господь зробив обраних учнів свідками цієї надзвичайної події: Він преобразився перед ними, видимим чином показавши славу Свого Божества, що Він є не лише Син Людський, але і Син Божий.
Видиме преображення полягало в тому, що обличчя Ісуса Христа та Його одяг просяяли Божественним несотвореним світлом. Спаситель знав, що невдовзі Йому належить звершити хресну жертву, віддати Себе на муки і ганебну смерть. І в той майбутній час приниження Сина Божого, коли перемога зла здаватиметься явною та нездоланною, учні мають згадати те, свідками чого вони були — згадати Божественну славу Свого Учителя. Згадати невимовне сяйво, яке вони бачили. Згадати свідчення двох найбільших пророків старозавітного часу, Мойсея та Іллі, які явилися на горі, розмовляючи з Месією про Його майбутні страждання.
Явивши на горі Фавор Свою славу для трьох обраних учнів, Господь через їхнє свідчення відкрив цю славу також для кожного з нас. Коли ми віруємо їхньому свідченню, поданому в Євангелії, то і на нас справджуються слова Спасителя: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:29).
Сердечно вітаємо всіх з великим святом Преображення Господнього! «Світло» є одним з найменувань Божих. «Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви» (1 Ін. 1:5) — свідчить у Першому соборному посланні апостол Іоан. Із власного досвіду ми теж знайомі зі світлом, але його прояви в матеріальному світі мають природу фізичну та хімічну, а тому є тимчасовими. Натомість світло Божественне має духовну, вічну природу. Воно є невичерпним і джерело його — у Самому Бозі.
Головна «новина» євангельської події Преображення не в тому, що Ісус Христос якось перемінився — ні, ніякої зміни з Боголюдиною на горі Фавор тоді не сталося. «Світло Преображення Господнього не починалося та не закінчувалося» — стверджує святитель Григорій Палама.
Тож розуміймо, що не Господь наш Ісус Христос зазнає змін на горі Фавор, а Його учні. Не божественне Світло додається до Тіла Боголюдини Христа, а здатність бачити Божество — до духовних очей Його учнів.
До преображення, до очищення своїх сердець та душ, до їх наповнення благодаттю через молитву та спілкування з Богом у таїнствах нас закликає нинішнє свято. Про цю внутрішню зміну, про це наповнення кожного з нас світлом, яке відганяє темряву зла, Господь дає заповідь: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16).
