Вечірнє постове Богослужіння, яке очолив настоятель собору протоієрей Іван Телятинський.
Отцю Івану співслужило духовенство собору: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Петро Гава та протоієрей Василій Гнип.
Молитва Господа на Хресті за розпинателів доходить до грішного та черствого серця розбійника, серця, яке не мало любові в собі, бо тягнулося до зла. Та промінь Божественної любові пробився крізь терня гріхів і вразив його серце. У серці, у душі, у думках розбійника сталася раптова зміна.
Пам’ятаймо, що саме цей розбійник став першою людиною, яка увійшла у Рай, але перед тим цей розбійник щиросердно покаявся та сповідував Христа Богом. Тож нехай благодать Божа змінює і серця кожного із нас, а слухання слова Божого надихає творити добро для ближніх!
Завтра Православна Церква України вшановує памʼять святого преподобного Олексія, людини Божої.
Преподобний Олексій народився в Римі в побожній сім’ї. Його батьками були благочестиві Євфиміан та Аглаїда. Подружжя довгий час не мало дітей, але не полишало надії на милість Божу. І Господь утішив цю благословенну подружню пару народженням сина Олексія.
У шестилітньому віці отрок почав навчатися та успішно вивчав світські науки, і найбільш старанним він був у вивченні Святого Писання. Ставши юнаком, він став наслідувати своїх батьків: строго дотримувався постів, роздавав милостиню та під багатим одягом таємно носив волосяницю.
У нього рано зародилось бажання покинути суєтний світ і служити Єдиному Богу. Однак батьки бажали одружити свого сина та коли Олексій досяг повноліття, знайшли для нього наречену. Після заручин, залишившись ввечері наодинці зі своєю нареченою, Олексій зняв з пальця перстень, віддав його та сказав: «Збережи це та нехай Господь буде з нами, Своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя». Сам же преподобний пішов таємно з дому та сів на корабель, що плив в Месопотамію.
На кораблі святий Олексій дістався до Лаодікеї (нині руїни древнього міста знаходяться на території Туреччини), а звідти вирушив із погоничами ослів до грецького міста Едеси, де зберігався Нерукотворний Образ Спасителя. Олексій продав усе, що в нього було, роздав гроші убогим і став жити біля храму Пресвятої Богородиці в притворі та харчувався з милостині. Преподобний споживав лише хліб і воду, а отриману милостиню роздавав немічним. Кожну неділю він причащався Святих Христових Таїн.
Родина скрізь шукала Олексія, але безуспішно. Слуги, послані Євфиміаном на пошуки, побували також і в Едесі, але не впізнали його в убогому, який сидів у притворі церковній. Від строгого посту тіло його висохло, краса щезла, зір став слабким. А людина Божа Олексій впізнав їх і дякував Господеві за те, що отримав милостиню з рук своїх слуг. Безутішна мати святого Олексія зачинилась у своїй кімнаті та неустанно молилась за свого сина. А його жінка дуже тужила разом зі свекрухою.
Не бажаючи слави, преподобний Олексій таємно подався, як і колись, у морську мандрівку. Коли судно потрапило в бурю та несподівано прибилося до берегів Італії, він сприйняв це за Божий Промисел та попрямував до батьківського дому. Він був упевнений, що рідні його не впізнають. Так і сталося. Батько дозволив жебракові жити при їхньому будинку й звелів давати харчі зі свого столу.
Святий зі смиренням зносив образи й глузування від слуг, які навіть гадки не мали, над ким потішаються. Велика любов до Бога допомагала йому терпіти страждання, зроджене сльозами його дружини. Сімнадцять років провів блаженний в домі своїх батьків. Сподоблений знати день свого відходу до Господа, він написав розповідь про своє життя, прохаючи прощення в батьків і нареченої.
У той час на літургії, яку служив папа Римський Інокентій у храмі апостола Петра, із вівтаря пролунав Голос, який повелів знайти людину Божу, щоб та помолилась за місто. Але люди не здогадалися, про кого йдеться. До будинку, де жив святий, вони вирушили вже після того, як Голос вказав на місцезнаходження праведника.
Та було запізно, святий преподобний Олексій упокоївся. Обличчя його світилося, немов ангельське, а в руці був затиснутий сувій паперу з життєписом. Тіло святого з почестями перенесли в церкву. Від піднесених біля нього молитов звершилося багато чудес зцілення. Чесні останки Олексія, людини Божої, поховали в храмі святого Воніфатія 411 року. У 1216 році відбулося обрізання його мощей.
Інші записи
ПРИВІТАННЯ
