12 травня, в день пам’яті святителя Епіфанія, єпископа Кіпрського, ми повнотою помісної Православної Церкви України сердечно вітаємо нашого Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, з Днем тезоіменитства!
Блаженнійший владико! В день пошанування Вашого небесного покровителя бажаємо Вам невичерпних духовних сил, міцного здоров’я, наснаги і терпіння, щоби й надалі мудро, впевнено та цілеспрямовано вести наш великий корабель помісної Православної Церкви України під міцними вітрилами віри, надії й любові – вперед, на славу Божу, заради добра і миру, утвердження правди і справедливості.
Ваш небесний покровитель, святитель Епіфаній Кіпрський, є добрим прикладом в умінні укріпляти інших у вірі й правді, надихати духовенство вести паству до спасіння. Цей святий багато потрудився для розбудови й утвердження Церкви Христової, він мужньо відстоював істину та боровся з неправдою. Ви – гідно продовжуєте цю справу. Тож сміливо йдіть далі, за покликом Вашого доброго серця, несучи свій життєвий хрест та наслідуючи духовний приклад святого небесного покровителя.
А ми – архієреї, духовенство, вірні – завжди поруч з Вами. Всі разом ми – велика рушійна сила, міцна фортеця й надійна духовна опора для нашої Батьківщини, рідної України. Разом, з Богом – до Перемоги, до справедливого Миру!
Многих та благих Вам літ, Блаженнійший владико!
Святитель Епіфаній, єпископ Кіпрський, увійшов в історію Церкви як незламний борець проти лжевчень та єресей. Він жив у IV столітті в Фінікії, за походженням був єврей, у молодості одержав гарну освіту. Він навернувся до християнської віри після того, як побачив одного монаха, на ймення Лукіан, який віддав жебракові свій одяг.
Вражений милосердям монаха, Епіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення та пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. У монастирі він трудився під керівництвом досвідченого старця Іларіона, займався переписуванням грецьких книг, збагачуючись у чернечому житті.
Святий Епіфаній за свої подвиги сподобився дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов з обителі в пустелю Спанідріон. Там його захопили розбійники та три місяці тримали в полоні.
Своїм словом про покаяння святий привів одного із розбійників до святої віри в Істинного Бога. Коли святого подвижника відпустили, з ним пішов і розбійник. Святий Епіфаній привів його до свого монастиря і хрестив з імʼям Іоан. 3 тих пір він став вірним учнем святого Епіфанія та ретельно записував життя та чудотворення свого наставника.
Чутка про праведне життя святого Епіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоаном. Але і в пустелю до нього стали приходити учні. Так виникла нова обитель. Через деякий час святий Епіфаній та Іоан зробили подорож до Єрусалиму для поклоніння його святинь та звідти повернулися в монастир Спанідріон.
Жителі міста Лікії послали до святого Епіфанія ченця Поливія передати їх прохання зайняти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно віддалився в пустелю Пафійську до великого подвижника Іларіона, під керівництвом якого він трудився в молоді роки.
Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Епіфанія в Саламін. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість недавно померлого. Найстарішому з них, єпископу Паппію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати ченця Епіфанія, який прийшов в місто. Коли Епіфанія знайшли, святий Паппій ввів його до церкви, де з послуху волі учасників собору Епіфаній повинен був дати свою згоду. Так відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Епіфанія близько 367 року.
Святитель Епіфаній прославився на архієрейської кафедрі великими ревнощами за віру, любовʼю та милосердям до бідних, простотою вдачі. Він багато зазнав від наклепів і заздрості деяких зі своїх кліриків.
За чистоту свого життя святитель Епіфаній отримав дар бачити під час Божественної літургії зішестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу святитель, здійснюючи Таїнство, був позбавлений цього видіння. Тоді він покликав одного з кліриків і тихо сказав йому: “Вийди, сину мій, бо ти сьогодні не гідний бути присутнім при здійсненні Таїнства“. На цю подію перервалися записи його учня Іоана, бо він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Епіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірскій).
У кінці життя святителя Епіфанія за підступами імператриці Євдоксії та Олександрійського патріарха Феофіла викликали до Константинополя на собор, який був скликаний для суду над святителем Іоаном Золотоустом. Але святитель Епіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного собору, покинув Константинополь.
Під час плавання на кораблі святитель відчув наближення своєї смерті, він дав своїм учням останнє повчання – дотримуватися заповіді Божі та зберігати розум від нечистих помислів – і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря та 12 травня 403 року з честю поховали в новій церкви, зведеної святителем.
Святитель Епіфаній Кіпрський, ім’я якого я отримав під час чернечого постригу, звершував своє служіння в буремний для Церкви час, коли різноманітні єресі та суперечки хвилювали її. Але він, спираючись на Євангеліє Христове, стоячи непохитно на камені правди, протистояв усім цим викликам.
Так і ми повинні робити: триматися правди, спиратися на Євангеліє, на слово Боже та вчення Святих Отців, спиратися на справжню традицію повноти Православ’я – і тоді досягатимемо успіху та долатимемо навіть ті перешкоди, які зараз здаються нездоланними.
Святитель Епіфаній, єпископ Кіпрський, багато потрудився для розбудови й утвердження Церкви, відстоював істину та боровся з неправдою. Він був вірним і відповідальним, наполегливим, ревним молитовником та подвижником. Він є добрим прикладом для наслідування, найперше, в умінні укріпляти інших у вірі й правді, надихати духовенство вести паству до спасіння.
Сьомий Вселенський Собор найменував святителя Епіфанія отцем і вчителем Церкви. У творіннях святителя Епіфанія “Панар” і “Анкорат” міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних переказів і вказівок на грецькі переклади Біблії. Крім того, він склав свого роду енциклопедії “Про міри і ваги”, “Про дванадцять каменів”.
Інші записи
