Настоятель собору протоієрей Іван Телятинський очолив всенічне бдіння напередодні першої неділі після Пʼятдесятниці, всіх святих.
Отцю Івану співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків і протодиякон Михаїл Мельник.
Шанування святих зароджується зі смертю перших мучеників християнської ери. Шанування мучеників у пізні віки охоплює ще й шанування апостолів, ієрархів і аскетів, тобто монахів і монахинь.
До шанування новозавітніх святих долучається також шанування старозавітніх святих. Святий Кирило Єрусалимський у своїй Пʼятій містагогічній катехизі говорить, що в часі святої літургії після освячення «ми згадуємо тих, що уснули перед нами, найперше, патріархів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами та заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що уснули перед нами…».
Наш церковний календар має на кожен день в році одного або й кілька святих. Та є дуже багато святих у небі, чиїх імен нема в церковному календарі, про них ніхто не знає, а їхні імена записані тільки в небесних книгах. Тож бажанням святої Церкви було, щоб усім святим, що в небі, знаним і незнаним, віддати належну шану.
Сьогодні ж Церква вшановує пророка Єлисея.
Святий пророк Єлисей був сином землероба Сафата з коліна Рувимового. Він народився у місті Авел-Мехола та був великим чудотворцем.
За його народження було декілька чудес: у місті Силом, далеко від Єрусалима, був золотий телець, якому ізраїльтяни, розбещені в ідолопоклонстві, поклонялися, як Богові, і приносили жертви. У мить народження Єлисея цей бездушний телець так голосно закричав, що рев його було чути навіть у Єрусалимі. Тоді, як усі дуже дивувалися цьому, якийсь священник, сповнений Святого Духа, сказав: «Великий пророк Божий народився нині, і він матиме зруйнувати бовванів і скрушити сильних!».
Бог прославив пророка багатьма чудесами. Після взяття Іллі на небо Єлисей мав перейти через річку Йордан. Він ударив Іллєвою милоттю по воді; вода розступилась, і він перейшов по сухому дну.
Коли Єлисей прийшов у місто Єрихон, жителі цього міста сказали йому: «У нас вода погана, тому й земля неродюча». Єлисей кинув у джерело сіль, і вода зробилась смачною та життєдайною.
Поблизу міста Вефиля Єлисея побачили діти, які вибігали з міста та, глузуючи з нього, кричали: «Іди, іди геть, шолудивий!». Він сказав їм, що за таку нешанобливість до старших їх буде покарано Богом. У цей час з лісу вийшли дві ведмедиці та розтерзали сорок двох дітей з них.
Якось до Єлисея прийшла убога вдова, плакала та казала: «Мій чоловік помер і залишив після себе багато боргів. Тепер лихвар хоче взяти за борг обох моїх дітей у раби». «Що у тебе є вдома?» — спитав Єлисей. Жінка відповіла: «Нічого нема, крім однієї посудини з олією». Єлисей сказав їй: «Піди, попроси собі у всіх сусідів якомога більше порожніх посудин, зачини за собою двері та порозливай олію в посудини». Жінка так і вчинила. Олія лилася до тих пір, аж поки не наповнились усі посудини. Вона продала олію, сплатила увесь борг і ще залишилось у неї багато грошей на прожиття зі своїми синами.
У місті Сонам одна багата жінка мала сина. Сталося так, що в неї дитина раптово захворіла і в той же день померла. Вона прийшла до Єлисея й у відчаї впала до його ніг. Пророк увійшов у дім, де лежала дитина, і довго молився Богові. Дитина ожила.
Воєначальник сирійського царя, Неєман, хворів на проказу. Ніхто не міг вилікувати його від цієї хвороби. У дружини Неємана служницею була єврейська дівчина-полонянка. Бачачи страждання свого господаря, вона сказала: «Ось якби мій господар побував у пророка в Самарії, то він зняв би з нього проказу». Неєман поїхав у землю Ізраїльську до пророка Єлисея. Єлисей вислав слугу сказати Неєманові, щоб той сім разів обмився в річці Йордані. Неєман зробив так, як звелів йому пророк, і вмить став здоровим.
З багатими дарунками повернувся він до Єлисея, але пророк нічого не прийняв від нього. Коли Неєман вирушив додому, слуга Єлисея, Гієзій, наздогнав його та взяв у нього, від імені пророка, срібло та дещо з одягу. Приховавши отримане, Гієзій з’явився до Єлисея. «Звідки ти, Гієзію?» — запитав його Єлисей. «Раб твій нікуди не ходив», — відповів Гієзій. Тоді пророк викрив його неправду та сказав йому: «Разом із Неємановим сріблом нехай перейде до тебе і його хвороба». І вийшов Гієзій від Єлисея вкритий проказою.
Пророк Єлисей і після своєї смерті вчинив чудо. Наступного року після його смерті біля печери, де він був похований, несли померлого. Та, побачивши військо ворогів, ті, що ховали, кинули тіло в гріб пророка. Як тільки воно, падаючи, торкнулось Єлисеєвих кісток, людина вмить ожила та піднялась на свої ноги.
(Див.: 4 Цар. 2—10; 13, 1—21).
Завтра Церква вшановує святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси.
Ми повинні знати цю постать. Він жив у Х столітті, був сучасником святого князя Володимира та брав безпосередню участь в епохальній події Хрещення України-Руси у 988 році. Тоді спершу святитель Михаїл охрестив 12 синів святого князя Володимира Великого, його військо та знать. А після цього разом із багатьма священнослужителями звершив спільне хрещення киян у річці Почайна, де вона єднається з Дніпром.
Українська Православна Церква прославляє святителя Михаїла як хрестителя першопрестольного града Києва. У богослужбових піснеспівах про труди святителя сказано: «Красується град Київ до цього дня ризою хрещення одягнений від тебе, святителю».
У Києві святитель на честь свого небесного покровителя заклав дерев’яну церкву святого Михаїла. На цьому місці нині височіє Свято-Михайлівський Золотоверхий собор. Також святитель Михаїл благословив святого Володимира Великого на побудову першої на той час кам’яної Десятинної церкви. Перші християнські храми заклали також в інших великих містах на Русі, де він побував із просвітницькою місією: у Чернігові, Переяславі, Володимирі, Білгороді та ін.
Через 4 роки після офіційного хрещення Руси-України, в 992 році, святитель Михаїл спочив у Бозі. Спочатку його мощі поклали у Михайлівській дерев’яній церкві, яка слугувала йому кафедрою, а вже потім перенесли до Десятинної церкви, яка стала кафедрою Київських митрополитів, наступників святого Михаїла. Близько 1103 року мощі святителя Михаїла були перенесені до Антонієвих печер у Чернігові, а восени 1730 року – до Успенського собору Києво-Печерської лаври. У 1942 році Свято-Успенський собор був підірваний більшовиками, і з того часу доля мощей першого Київського митрополита є невідомою.
Пам՚ять святителя Михаїла, який був першим Київським митрополитом (більш ніж за півтора століття до першої згадки про Москву), який здійснював справу святого хрещення, примножував труди святих рівноапостольних Кирила і Мефодія та їхніх учнів на теренах нашої давньої держави, ми вшановуємо двічі на рік: 15 червня та 30 вересня, у день перенесення його святих мощей до Києво-Печерської лаври.
Також завтра Церква вшановує ікону Божої Матері «Помʼякшення злих сердець» (Семистрільна) – одну з небагатьох, де Богородиця зображена Сама, без Ісуса Христа, чи святих.
Семистрільна ікона Богородиці займає особливе місце у серцях вірян, надихаючи їх на молитву, віру та зміцнюючи духовне благополуччя. Даний образ Пресвятої зображує Діву Марію, Яка тримає сім стріл у руках, символізуючи муки та скорботу, що переживає Богородиця за свого Сина, розп’ятого на Хресті.
Пресвята Богородиця, відчувши сповна біль та сум через страждання Її Сина, особливо чуйна до людського горя й страждання. Цифра 7 символізує досконалість, завершеність, або навпаки, безмежжя болі й горя, через які пройшла Божа Матір. А також сім стріл ототожнюють із чеснотами, Таїнствами та кількістю смертних гріхів.
Переказ свідчить, що ікона написана згідно зі словами Святого Симеона, який виголосив їх на 40-й день після Різдва Христового в Єрусалимському храмі, визнавши в Богонемовляті Спасителя. Богоматір дізналася від праведного старця про нелегку долю Її Сина: «І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець» (Лк. 2:34-35). Це пророцтво і стало основою образу. Її образ став символом не тільки захисту та сили, а й пройнятого милосердям материнської любові.
Згідно з переказами, один селянин з невеличкого містечка поблизу Вологди, потерпаючи від тяжкої хвороби, яку не змогли вилікувати лікарі, у розпачі звернувся з молитвою до Бога. Голос уві сні скерував його за зціленням до невеличкої сільської церкви Іоана Богослова, де на дзвіниці була прихована чудотворна ікона.
Церковні служителі скептично поставилися до слів селянина та двічі відмовляли йому в можливості піднятися на дзвіницю. Але, зважаючи на настирливість чоловіка та його безумовну віру в чудо, на третій раз його прохання задовольнили. І дійсно, на сходах замість однієї з дощок ликом вниз лежав святий образ. Після молебню до Пресвятої Богородиці селянин позбувся своїх недуг.
Перед образом Пресвятої Богородиці «Пом’якшення злих сердець» (Семистрільна) моляться при ворожнечі або переслідуваннях, за примирення ворогуючих, а також в озлобленні серця – про дарування терпіння.
Інші записи
Парастас за спочилим протоієреєм Іоаном Мудрейком
