Настоятель Свято-Троїцького кафедрального собору протоієрей Іван Телятинський очолив всенічне бдіння напередодні свята Преображення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.
Отцю Івану співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник. Також було звершено літію, а після вечірнього Богослужіння – освячення води.
Преображення (грецькою μεταμόρφωσις, лат. transfiguratio) означає «перетворення, зміна форми, метаморфоза». Так називається одна з найважливіших подій євангельської історії, що сталася незадовго до останньої Пасхи Ісуса Христа. Про цю подію оповідають три євангелісти: Матфей, Марк і Лука. Тоді Спаситель постав на горі Фавор перед найближчими Своїми учнями у сяйві Божественного світла, явивши, що Він є істинний Син Божий, Який поєднав в одній Божественній Особі дві природи – Божественну й людську. «Лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Мф. 17:2) – сказано у Євангелії від Матфея. А євангеліст Марк порівнює блиск одягу Христового з сяйвом снігу під сонцем, кажучи: «Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі» (Мк. 9:3).
Господь явив Божественну славу Своїм учням – апостолам Петру, Якову та Іоану – щоби укріпити їхню віру. І їм було від того так добре, що апостол Петро не зміг стриматись: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети…» (Мф. 17:4). «Господь явив їм Царство Своє, ‒ пояснює святий Єфрем Сирін, ‒ перед Своїм приниженням і честь Свою перед безчестям Своїм, для того, щоб коли буде схоплений та розіп’ятий юдеями, вони знали, що Він розіп’ятий не через неміч, а через Своє благовоління, добровільно, задля спасіння світу».
Чи тільки для апостолів Господь преобразився? Якби це явлення було призначене лише для них, тоді воно залишилося би в тайні та не увійшло би до Писання. Але, явивши на горі славу Свою для трьох обраних учнів, Господь через їхнє свідчення відкрив цю славу також для кожного з нас.
Особливістю цього свята є також благочестива традиція освячувати в цей день виноград і плоди, які достигають на цей час. Зазвичай, у нас – це яблука, сливи, ранні груші, тощо. Ця традиція йде корінням ще в часи Старого Завіту: «Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого» (Вих. 23:19). Вона нагадує нам про те, що все на цій землі – від Бога, що «ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо» (Діян. 17:28).
Інші записи
