Всеношне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні 31-ї неділі після Пʼятдесятниці

Всеношне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні 31-ї неділі після Пʼятдесятниці, яке очолив протоієрей Тарас Дмитрук. Отцю співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник.

«Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам! Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю. Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували. Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його» (Ін. 20:19-31).

25 січня – день вшанування памʼяті святителя Григорія Богослова.

Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський, народився у християнській родині знатного роду ще в IV столітті в Каппадокії (сучасна Туреччина). У віці 26 років прийняв хрещення.

Один із трьох Вселенських святителів разом із Іоаном Золотоустом і Василієм Великим. Був названий Григорієм (що з грецької означає «уважний», «зосереджений») на честь свого батька. Батько його, святитель Григорій, був єпископом. Мати, свята Нонна, молила Бога за сина, давши обітницю присвятити його Господеві.

Святий Григорій Богослов отримав хорошу освіту, шість років провів в Афінах, вивчаючи там різні предмети. По завершенню освіти, він залишався деякий час в Афінах і викладав красномовство. В Афінах, під час свого навчання, Григорій познайомився з іншим Вселенським учителем, святителем Василієм Великим і часто проводив час у монастирі. Там же він створив свої рукописи.

Часто потрапляв під переслідування та гоніння, захищаючи основи православної віри. Пізніше святитель пішов у пустелю для монашого, аскетичного подвигу. Вживав лише овочі, хліб та воду, спав на землі або на гілках, практично не мав одягу та взагалі не носив взуття.

Батько рукоположив його в пресвітери. Уже цей сан так злякав Григорія своєю висотою та важкістю звʼязаних з ним обовʼязків, що він віддалився до пустелі. Заспокоївши там хвилювання духу, він повернувся до батька та прийняв на себе священниче служіння, втішаючись, що він допомагає старому батькові в його турботах про паству.

Тим часом, його друг, Василій Великий, уже досяг високого сану архієпископа. Бажаючи мати відданого та освіченого помічника в управлінні великою областю, святий Василій запропонував Григорію місце головного протопресвітера при своїй кафедрі, але святий Григорій ухилився від прийняття цієї почесної та впливової посади.

Через деякий час після цього відбулося висвячення Григорія в єпископа міста Сасима. Але він відмовився від прийняття самої посади та, як співправитель (вікарій), продовжував служити своєму батькові та назіанзській громаді.

У 374 році помер батько Григорія, а слідом за ним і його мати. Святий Григорій продовжував деякий час опіку над назіанзською церквою, але сильно захворів. Видужавши, він віддалився в усамітнену обитель, де в пості та молитві пробув близько трьох років.

Але великий світильник не міг сховатися в чернечій келії. Вибраний православними єпископами та вірними на престол архієпископа в Константинополі, він прибув туди в епоху найсильнішого царювання аріан, коли ними були захоплені всі храми в столиці. Виконавши свій подвиг, він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: «Прощавай, кафедра, – це заздрісна та небезпечна висота!». Святий Григорій віддалився до рідного селища Аріанз, поблизу Назіанзена, і тут у суворих аскетичних подвигах провів останні роки свого життя.

У час боротьби з єретиками, він прославився своїм красномовством, мудрістю та Богонатхненними словами. За це і був названий Богословом, а за здатність проникати думкою до найглибших таємниць віри та виражати незбагненні її істини з прозорою ясністю та суворою точністю, Церква в одній з молитов називає його розумом найвищим. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані для святкових піснеспівів.

25 січня 389 року святитель Григорій Богослов представився до Господа, залишивши для науки велику Богонатхненну спадщину: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей.