Справді, лише Христос як Боголюдина міг за все добро і чудеса, які творив для людей, смиренно терпіти несправедливі засудження, зносити страждання, насмішки, образи, муки, приниження і пробиття цвяхами на хресті… Будь-яка звичайна людина намагалася б виправдатись, аби полегшити страждання. Будь-хто кричав і стогнав би від нестерпного болю, а Син Божий в ці страшні останні хвилини Свого земного життя молився. Не за Себе, а за Своїх кривдників: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23: 34).
Коли Він, розіп’ятий, стікаючи кров’ю, промовляв ці слова, що Він бачив перед Собою? Як воїни, що стерегли Його, ділили Його одяг, кидаючи жереб (Мф. 27: 35). «Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти» (Мф. 27: 39, 42). Йому, розіп’ятому на вершині пагорба, на палючому полудневому сонці, давали «пити» оцет…
Окрім неймовірних тілесних страждань, Він зносив і сильні душевні муки – а хто терпів душевні страждання, той знає, що вони не легші від фізичних – за зрадників, мучителів, байдужих, за все грішне, невіруюче і жорстоке людство, яке Він прийшов викупити Своєю кров՚ю. Проте Спаситель не гнівався, не виправдовувався, не погрожував мучителям, не проклинав, а навпаки – молився за них: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23: 34).
Чого саме не знали люди? Що Він Син Божий? Але ж Він їм про це говорив і свідчив чудесними ділами. Що Він Месія? Теж говорив. Але люди не вірили, сумнівалися або заздрили. А не знали вони того, чим саме обернеться для них заподіяне ними, яким буде суд за це – і не земний, людський, а Суд інший, справедливий і вічний. Не знали вони також, яку кожен з них матиме відповідальність перед Богом. Саме ці гріхи – з безкінечної любові до людей – молив простити Син Божий.
Незнання тоді не звільняло людей від відповідальності перед Господом. А людське «незнання» тепер є також гріхом. Бо нині людство має Писання, Передання, є історія, досвід, є Церква і всі доступні засоби та можливість вірити, не зраджувати і не розпинати своїми діями Христа. Але чи кожен і чи завжди вповні використовує ці можливості?
https://www.facebook.com/share/p/rJ3T6rtqey69QZfp/?mibextid=WC7FNe
Інші записи
Всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні другої неділі після Пʼятдесятниці, всіх святих землі Української
