Сьогодні Православна Церква України вшановує святого апостола Іуду, брата Господнього по плоті – з числа 12-ти учнів Христових, який походив з роду царя Давида та був сином праведного Йосифа Обручника від його першої дружини.
У своєму Євангелії, святий апостол Іоан Богослов пише:
“Бо і брати Його не вірували в Нього” (Ін. 7:5).
Святитель Феофілакт, архієпископ Болгарський, пояснює ці слова так: на початку земного служіння Господа Ісуса Христа сини Йосифа, у тому числі й Іуда, не вірили в Його Божественну сутність. За переказами, коли праведний Йосиф Обручник, повернувшись з Єгипту, став ділити свою землю в спадщину синам, він побажав виділити частину і Христу Спасителю, як своєму синові, народженому від Пречистої Діви Марії. Брати стали проти цього, і лише старший з них, Яків, погодився розділити з Христом свою частину землі та за це був названий братом Господнім.
Незважаючи на щире каяття, прийняття та поширення вчення Сина Божого, апостол Іуда все своє життя вважав себе негідним називатися братом Ісуса. Іуда повірив в Христа Спасителя як очікуваного Месію, усім серцем навернувся до Нього. Але, пам’ятаючи свій гріх, апостол Іуда вважав себе негідним називатися братом Божим та у своєму соборному посланні іменує себе лише братом Якова.
Своїм посланням апостол Іуда намагався вберегти людські душі та застерегти їх від гріхопадіння. Причиною написання стало поширення серед новонавернених християн єресі. Воно містить догматичне вчення про Святу Тройцю, про втілення Господа Ісуса Христа, про відмінність ангелів добрих і злих, про майбутній Страшний Суд.
Апостол переконує віруючих берегти себе від плотської нечистоти, бути справними на своїх посадах, молитві, вірі та любові, заблудлих навертати на шлях спасіння, охороняти себе від навчань єретиків. Апостол Іуда вчить, що недостатньо лише віри в Христа, необхідні ще і добрі справи, властиві християнському вченню.
Після Вознесіння Ісуса Христа, святий Іуда, як і інші апостоли, вирушає з проповідями по світу. Він проповідує Євангеліє, поширює віру в Господа серед населення Юдеї, Галилеї та Самарії, Едомії. Його життєвий шлях пройшов через Аравію, Месопотамію та Сирію, є свідчення про його проповіді у Персії – саме звідти було відправлене Соборне Послання.
Активна діяльність апостола з поширенням християнської віри дуже дратувала язичницьких жерців. Вони схопили його, і після тяжких мук повісили на хресті й пронизали тіло стрілами. Сталося це близько у 80 році у місті Арата, що знаходилося тоді у Вірменії.
З молитвами про допомогу до святого звертаються для благополучного вирішення безнадійних справ та про підтримку у важливих життєвих обставинах.
