Свята Ольга народилася в другій половині IX століття, походила із знатної псковської родини. Її ім’я не слов՚янське, як це може сприйматися тепер, а варязьке: Гельґа (Хельга) зі скандинавського означає «свята». Серед святих княгиня особливо шанована як перша жінка – володарка держави (правила 17 років), яка першою від українського народу увійшла в Небесні оселі.
Бувши правнучкою Гостомисла, доводилася родичкою Олегові. Ольга від Бога була наділена рідкісною красою та розумом. За переказами, одного разу, переїжджаючи через річку Велику, вона зустріла юного князя Ігоря, який одразу покохав її. Незабаром опікун Ігоря, князь Олег, розшукав Ольгу та привіз до Києва, щоб видати заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя (903), якому тоді виповнилось 25 років.
У 945 р. великого князя Ігоря було вбито древлянами, і управління Київським князівством перейшло до Ольги до повноліття її сина Святослава (945-960). Керуючи мудро та милосердно, княгиня виявляла також і твердість характеру та зуміла зосередити владу у своїх руках. Вона сприяла торгівлі та зв’язкам з Візантією, бажаючи принести своєму народу початки цивілізації.
У 957 р. вона вирушила в подорож до Константинополя та була урочисто прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним. Почесті, надані Ользі імператором, значно перевершували ті, які зазвичай виявлялися правителям варварських племен, причому імператор був настільки зачарований нею, що запропонував руку й серце, та змушений був вдовольнитися роллю хрещеного батька. За переказами, у Константинополі вона прийняла хрещення з ім’ям Олена від патріарха Полієвкта.
Після повернення на Русь княгиня здійснила поїздку по всій країні, проповідуючи Христа. За відсутності Святослава, який часто ходив у військові походи, свята Ольга займалася вихованням трьох його дітей: Ярополка, Олега та Володимира. Однак їй не вдалося хрестити онуків через небажання батька, який лишався переконаним язичником.
Правління Ольги було вирішальним поворотом в історії Київської Русі. Країна здобула впорядковане управління, почавши інтегруватися в політичну систему християнського світу. Вона почала будівництво храмів у Києві, зокрема збудувала церкву в ім’я святителя Миколая на Аскольдовій могилі.
Не зважаючи на зусилля рівноапостольної великої княгині, її навернення до християнської віри не знайшло негайного відгуку в народі. Воно, однак, стало імпульсом в становленні християнства на Русі, «як правиця перед сонцем і як зоря перед світлом».
У 969 р. свята Ольга захворіла та востаннє спробувала навернути Великого князя, але він наполягав на своєму небажанні.
Тоді свята передбачила швидке навернення всієї Русі в християнство, а також і сумний кінець сина, який був через три роки вбитий печенігами.
Свята Ольга відійшла до Господа 969 р. Як свідчить літопис, свята княгиня Ольга була похована в Києві за християнським звичаєм. Її онук Володимир Великий після спорудження ним Десятинної церкви урочисто переніс нетлінні мощі княгині Ольги до храму через часті грабіжницькі набіги на місто. Подальша їхня доля невідома.
По смерті княгині Київської два десятиліття точилася запекла боротьба між християнською та язичницькою партіями, яка завершилася перемогою християнства за онука Ольги Володимира. Канонізували святу рівноапостольну княгиню Ольгу в 1547 році.
