Старець Паїсій, у миру Арсеній Езнепідіс, народився у Фарасах Каппадокійських, що в Малій Азії, 1924 року. Його батька звали Продромос. Він був благочестивою людиною та патріотом, через що його сім’я наражалася на небезпеку від турецьких фанатиків-мусульман. Матір Арсенія звали Євлампією. У їхній родині, крім маленького Арсенія, було ще дев’ятеро дітей.
Через два тижні після народження Арсенія фарасійські греки втекли із Туреччини, рятуючись від турецьких гонінь. Перед від’їздом до Греції святий Арсеній Каппадокійський охрестив хлопчика та дав дитині своє ім’я, пророчо сказавши:
«Хочу залишити після себе ченця».
У вересні 1924 року корабель з біженцями підійшов до берегів Греції, і змучені люди, нарешті, знайшли нову батьківщину й безпеку. Арсеній зростав, маючи велику любов до Христа та Богородиці, та дуже хотів стати ченцем. Він постійно ходив до лісу, де молився, тримаючи дерев’яний хрест, зроблений власноруч. Дитинство старця минуло в місті Кониця. Тут він успішно закінчив школу та працював теслею. 1945 року Арсенія прикликали до армії, де він відзначився доброчесністю та мужністю.
Після військової служби Арсеній одразу пішов на Святу Гору Афон. У 1950 році він став послушником благодатного духівника, отця Кирила, згодом ігумена монастиря Кутлумуш. Через деякий час отець Кирил направив послушника до монастиря Есфігмен, де Арсеній в 1954 році прийняв рясофор з ім’ям Аверкій. Новий монах ніс будь-які послухи, а виконавши свої, допомагав і іншим братам закінчити їхню роботу. Аверкій постійно молився, намагаючись, щоб це не помітило оточення, любив читати житія святих.
Того ж року Аверкій за порадою духовного батька перейшов до обителі Філофей та став там учнем отця Симеона, відомого своєю доброчесністю. 1956 року отець Симеон постриг отця Аверкія в малу схиму з ім’ям Паїсій, на честь митрополита Кесарійського Паїсія II, який також був уродженцем каппадокійського міста Фараси. На новому місці отець Паїсій вів колишнє життя: подвизався та допомагав, скільки міг, братії.
Божественна любов щедро виливалася з душі преподобного, сіяння Божественної Благодаті випромінював його преподобницький вигляд. Цілими днями, без утоми Паїсій Святогорець забирав у людей їхній біль, випромінюючи навколо себе Божественну втіху.
У 1958 році до святого Паїсія звернулися із Стоміо Коницької з проханням прийти й допомогти зупинити поширення протестантизму. Геронда (старець), отримавши внутрішнє «сповіщення» волі Божої, пішов і оселився в обителі Різдва Богородиці в Стоміо. Там він за допомогою благодаті Божої допоміг тисячам душ, а 1962 року вирушив звідти на Синай.
Живучи на Синаї, преподобний Паїсій багато працював, а на зароблені гроші купував їжу та роздавав її бедуїнам, котрі його дуже любили. 1964 року Геронда повернувся на Афон і оселився в Іверському скиту. Через два роки він захворів, і йому видалили більшу частину легенів.
У травня 1978 року отець Паїсій оселився в келії Панагуда святої обителі Кутлумуш. Сюди до старця потягнулися тисячі людей. Щодня від сходу до заходу сонця він радив, втішав, розв’язував людські проблеми, позбавляв від будь-якої обтяженості й наповнював душі вірою, надією та любов’ю до Бога. Для всієї Греції він став духовним магнітом, який витягає скорботу.
Приймаючи тяготи людей, які приходили до нього, старець Паїсій мало-помалу став знемагати тілесно. До 1993 року його стан став дуже важким. У жовтні 1993 року геронда поїхав з Гори Афон до монастиря святого Іоана Богослова в Суроті. Здоров’я його катастрофічно погіршилося.
12 липня 1994 року після мученицьких страждань, які, за словами самого Паїсія, дали йому користь більшу, ніж подвижницькі подвиги всього попереднього життя, він почив у Господі. Місцем його блаженної кончини став монастир святого Іоана Богослова, неподалік від Салоніків. Там само, ліворуч за вівтарем монастирського храму преподобного Арсенія Каппадокійского, старця Паїсія Святогорця поховано.
Святий преподобний Паїсій Святогорець не перестав допомагати людям і після свого преставлення. Люди продовжили звертатися до нього й просити його заступництва.
На його могилі відбуваються зцілення хворих і численні дива. Келія старця Паїсія на Святій Горі Афон теж стала місцем паломництва. Щодня до неї приходять вдячні відвідувачі, які раніше знали святого й одержали від нього допомогу.
Після смерті в липні 1994 року Паїсій Святогорець залишив світові духовну спадщину – cвої повчання. Звичайний чернець, який здобув лише елементарну освіту в початковій школі, але був щедро наділений благодатною мудрістю від Бога, виснажив себе заради ближніх. Він жив згідно з Євангелієм сам, і повчання виходили з його власного життя, характерною ознакою якого була любов.
У 2015 році преподобний Паїсій Святогорець був причислений до лику святих.
«Бог, – казав старець, – творить чудо, коли ми щиро переймаємось болями іншої людини».
