Сьогодні ми молитовно вшановуємо пам’ять священномученика Федора, єпископа Киринейського, який жив у час, коли за сповідання імені Христового людина платила власним життям.
Для нього єпископське служіння не було честю чи владою. Воно було відповідальністю перед Богом і людьми.
Коли настала година випробування, святитель не залишив своєї пастви. Він не шукав компромісу зі злом, не приховав своєї віри й не зрікся Христа. Саме тому Церква називає його не лише святителем, а й священномучеником — пастирем, який запечатав свою проповідь власною кров’ю.
Нехай молитвами священномученика Федора Господь укріпить усіх, хто сьогодні несе служіння людям, захищає Україну, лікує, навчає, молиться та свідчить про Христову правду.
