Історія цього свята розпочалася у 1579 році, коли після великої пожежі було віднайдено образ Пресвятої Богородиці, який Господь відкрив людям через дитячу довіру та щиру віру. Церква згадує цю подію не як історичну пам’ятку минулого, а як свідчення того, що Божа Матір не залишає Свій народ у час скорботи, випробувань і руїни.
Образ називається «Одигітрія» — «Та, що вказує шлях». Пречиста Діва не звертає погляд на Себе, а простягає руку до Свого Сина — Господа Ісуса Христа. У цьому полягає головний зміст кожної Її ікони: Богородиця завжди веде людину до Спасителя, Який є дорогою, істиною та життям.
Сьогодні ці слова особливо близькі українцям. Уже багато місяців наш народ проходить через вогонь війни. Руйнуються міста, гинуть люди, багато родин живуть у тривозі та очікуванні звісток із фронту. Але навіть серед темряви Господь не залишає тих, хто підносить до Нього свої молитви.
Тому нині ми знову звертаємося до Пресвятої Богородиці як до нашої Небесної Заступниці.
Нехай Вона буде Провідницею для тих, хто захищає Україну зі зброєю в руках. Нехай укріпить тих, хто лікує, рятує, волонтерить та служить ближнім. Нехай утішить матерів, дружин, дітей і всіх, хто оплакує найдорожчих. Нехай збереже нашу землю від нових руйнувань та випросить у Свого Сина справедливий мир.
