Церква сьогодні згадує святителя Юліана, єпископа Кеноманійського.
Коли він прийшов проповідувати Христа до язичників, його зустріли з недовірою. Слова були для людей чужими. Але була одна біда, яку вони добре розуміли, — спрага.
За церковним Переданням, святитель Юліан помолився, встромив свій посох у суху землю — і забило джерело. Це було не просто чудо. Це була відповідь Бога на людську потребу. Лише після цього люди відкрили серця для Євангелія.
Святитель Юліан не почав із докорів. Він почав із милосердя. Мабуть, саме тому його проповідь змінила цілий край. Люди бачили не лише єпископа. Вони бачили пастиря, який приносив воду спраглим, зцілення хворим, надію зневіреним.
Згодом місцевий правитель прийняв Хрещення, віддав свій дім під перший храм, а язичницькі святині поступилися місцем церквам Христовим.
Євангеліє часто починається не з великих слів. Воно починається зі склянки води, простягнутої тому, хто спраглий. Бо саме так діє Бог.
Нехай молитвами святителя Юліана Господь навчить і нас бути для ближніх джерелом надії, миру й живої віри!
