Сьогодні ми вшановуємо преподобного Симеона Стовпника та матір його Марфу. Великий подвижник Церкви преподобний Симеон Стовпник народився у ІІ половині IV століття в Каппадокійській області Малої Азії, у селищі Сисан, від благочестивих батьків, християн Сусотіона та Марфи. У віці 13 років, вражений вченням Спасителя, укладеним в заповідях Блаженства, святий Симеон негайно прийняв рішення присвятити всього себе Господу.
Не заходячи додому, він усамітнився для молитви та просив Господа вказати йому шлях спасіння. Отримавши після молитви уві сні вказівку від Бога, він пішов у монастир і слізно просив ігумена прийняти його в число братії. Перебуваючи в обителі, святий Симеон беззаперечно виконував монастирські послухи та у віці 18 років був пострижений в ченці.
З самого початку свого життя в монастирі юний Симеон проводив життя аскета. Слава про подвиги святого подвижника все більш і більш зростала. Тоді, рятуючись від суєти, преподобний Симеон побудував собі стовп заввишки в 6 ліктів і на ньому невелику хатину розміром у 2 лікті. Зійшовши на стовп, він відновив свої подвиги: усю ніч та ранок він проводив у молитві, о дев’ятій годині він зі стовпа повчав народ, що зібрався, зціляв хворих, вирішував життєві питання та мирив ворогуючих. Після заходу сонця святий знову ставав на молитву.
Преподобний Симеон простояв на стовпі 80 років. За цей довгий час стовп його кілька разів перебудовували, збільшуючи його висоту, так що до кінця життя святого стовп досяг 40 ліктів у висоту. Він мужньо боровся з різними спокусами, не довіряючи своїм людським силам і сподіваючись на допомогу Божу. Не сходячи зі стовпа десятки років, преподобний Симеон навернув до віри в Христа величезне число людей.
Одним своїм словом він приборкував диких звірів; завдяки його молитві Бог вивів з землі джерело води для втамування спраги численних паломників. Однак жінок святий не допускав за огорожу, що оточувала стовп. Навіть для своєї матері Марфи, він не зробив винятку, і тільки тіло святої Марфи було поховано близько стовпа її сина.
Проживши понад сто років, преподобний Симеон тихо помер на своєму стовпі під час колінопреклонної молитви. Це сталося в 459 році. Про смерть його першим дізнався його учень Антоній, який піднявся на стовп, стурбований тим, що преподобний три дні не виходив благословляти паломників.
Для поховання преподобного прибув зі своїм кліром Антіохійський Патріарх Мартирій. При величезному скупченні народу, що з риданнями проводжали, тіло преподобного було перенесено в Антіохію та покладено в Патріаршій церкві, а згодом там була побудована нова церква – в ім’я преподобного Симеона.
При похованні святого Симеона відбулося багато зцілень, які звершувалися і в подальшому, біля раки преподобного. На місці стовпа утворився великий монастир, намісником якого став Антоній, учень преподобного. Явившись Антонію уві сні, преподобний Симеон сказав, що він не залишить місця своїх земних подвигів і завжди буде допомагати братії монастиря.
Святий Симеон Стовпник залишив незабутню спадщину для всіх християн світу. Його подвиг самотності, молитва та віра є нагадуванням про значення постійного звернення до Бога та духовного зростання. Вшановуючи святого Симеона, ми навчаємося цінувати внутрішню тишу, самотність з Богом і відданість служінню іншим.
