Свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього – велике, одне з 12-ти найбільших. Воно є також особливим тому, що це єдине дванадесяте свято, основою якого є не лише новозавітні, а й більш пізні події церковної історії.
За змістом Богослужінь день свята Воздвиження схожий на Богослужіння Великої п’ятниці. Тому, у цей день, за стародавньою православною традицією, ми тримаємо суворий піст, бо ми наче знову переживаємо найскорботніший день Страсного тижня, переживаємо страждання та смерть Спасителя на Хресті. У цей день – єдиний випадок, коли покладаються земні поклони в Господське дванадесяте свято.
Хрест, який виноситься для поклоніння, пишно прикрашається квітами та зеленню на ознаку того, що через нього (тобто через страждання та смерть на ньому Сина Божого) Господь нас спас. За всенічним бдінням Євангеліє читається не посередині собору, як зазвичай, а у вівтарі.
Сьогодні ми по-особливому вшановуємо нашу святиню – Хрест Господній, видимий знак нашої віри, символ любові Божої до людей. Це свято нагадує нам також про історичну подію стараннями рівноапостольної цариці Олени віднайдення в IV столітті Хреста Господнього та його воздвиження над народом, який зібрався, почувши радісну звістку. Коли число паломників примножилося, патріарх Макарій став піднімати Хрест високо над народом і благословляти ним на чотири сторони, а всі схилялися в молитві, виголошуючи «Господи, помилуй!».
Піднесення Хреста вгору, потім опускання його донизу та знову піднесення вверх символізує служіння Спасителя. Він, як Син Божий, сходить з небес, з висоти Своєї слави, і приймає на Хресті приниження, смиряється аж до смерті, сходить душею до пекла та руйнує його. Відтак, воскреснувши з мертвих, Господь підноситься найвище, заради жертви Своєї приймаючи від Отця всю владу на небі та на землі.
А доземний поклін, який ми звершуємо перед святинею, символізує наше смирення, упокорення. Коли ми підводимось, то свідчимо, що благодатна сила Господня підводить нас, піднімає від землі, зміцнює нас.
На місці виявлення хреста був побудований Храм Воскресіння Христового, де і зберігалася одна з частин Хреста (друга частина була передана імператору Костянтину). Згодом те священне древо Животворчого Хреста, яке було віднайдене в IV столітті, у багатьох частинках, великих і маленьких, було розділене та рознесене по всьому християнському світу.
