17 серпня Церква вшановує мученика Патрокла, який жив у Галлії в III столітті, за імператора Авреліана.
Його житіє починається не з мучеництва. Патрокл був заможною людиною. Але своє життя будував навколо зовсім інших скарбів: молився, постив, постійно читав Святе Письмо та допомагав бідним. Церковне житіє свідчить, що Господь наділив його даром чудотворення.
Коли імператор Авреліан наказав Патроклу поклонитися язичницьким богам, обіцяючи натомість почесті й багатство, святий відповів несподівано: бідним є сам імператор.
«Як можеш ти називати мене, імператора, бідним?»
— запитав Авреліан.
Відповідь Патрокла зберегло його житіє: земних скарбів імператор має багато, але не має скарбу небесного, бо не вірить у Христа та майбутнє життя.
Ось заради чого, дорогі брати та сестри, Церква дає нам читати житія святих. Щоб час від часу перевіряти власну систему цінностей. Що я називаю багатством? Що боюся втратити найбільше? Яке місце у моєму звичайному дні займають молитва, Святе Письмо, піст і милосердя?
Патрокл не став християнином у хвилину перед стратою. До цієї хвилини він готував своє серце щодня. Молитвою. Писанням. Постом. Милосердям. Коли ж настав час вибору, він просто залишився тим, ким уже був.
За відмову зректися Христа Патрокла засудили до смерті. За церковним переданням, дорогою на страту сталося чудо: святий перейшов ріку, після чого став на іншому березі на молитву. Його знову знайшли й усікли мечем. Тіло мученика вночі поховали пресвітер Євсевій та диякон Ліверій.
Церква пам’ятає його вже понад сімнадцять століть. Не через те, скільки він мав. А через те, чого не погодився віддати навіть імператорові, — свою віру в Христа.
Тому сьогодні спробуймо не просто прочитати ще одне ім’я святого. Відкриймо Святе Письмо. Допоможімо тому, хто потребує. Знайдімо час для молитви. Бо саме з таких звичайних речей і виростає та віра, яка одного дня здатна витримати незвичайне випробування.
Святий мученику Патрокле, моли Бога за нас!
