7 років тому було зроблено крок, який визначив новий етап духовного життя України. Підпис Вселенського Патріарха Варфоломія під Томосом про автокефалію засвідчив відновлення церковної гідності після тривалих століть залежності, навіть ворожого уярмлення. Це був момент глибокого внутрішнього зворушення й радості, коли історична справедливість почала набувати конкретних обрисів.
Томос став знаком зрілості українського православ’я та його готовності нести відповідальність за власний шлях. Українська Церква отримала не лише належне канонічне визнання, а й нове натхнення та можливості бути по-особливому відкритою для свого народу, говорити з ним однією мовою віри, надії та любові.
Символічно, що ця подія сталася на той час у дні Різдвяного святвечора – часу, коли світові відкривається істина про Бога. Так само і для Православної Церкви України цей момент означив початок нового етапу: служіння у свободі, єдності та відповідальності перед Богом і людьми.
Сьогодні, згадуючи той день, ми усвідомлюємо його значення не лише як спогад, а як дороговказ на майбутнє. Це шлях незалежної Церкви, що йде разом зі своїм народом, зберігаючи віру та надію для прийдешніх поколінь.
З нагоди 7-ї річниці отримання Томосу про автокефалію разом з делегацією ПЦУ прибув до Вселенської Патріархії, щоби тут у спілкуванні, молитві та спільній Євхаристії ще раз засвідчити нашу вдячність Богові, нашу подяку Церкві-Матері й особисто Його Всесвятості за блага, які наша Помісна Церква отримала та продовжує отримувати завдяки ствердженню її статусу вільної та автокефальної. У ці святкові дні просимо тут, у Царгороді, у священному центрі Православʼя, перемоги правди та миру для України та ствердження єдиної Помісної Церкви. Боже, благослови!
