Богослужіння у храмі “Святої рівноапостольної княгині Ольги” у день свята

Сьогодні ми вшановуємо євангельську подію, про яку провістив пророк Захарія за пів тисячоліття до Різдва Христового. «Не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі» (Ін. 12:15) – ці пророчі слова, про які нагадує нам читання з Євангелія, підкреслюють особливість того царського достоїнства, яке Господь Ісус Христос має не за людським звичаєм, як інші земні царі, але від Бога Отця. Бо земне царство і влада пов’язані із зовнішніми почестями, а Спаситель являє Себе як Царя смиренного, «не від світу цього» – тобто не тимчасового, а вічного.

Урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим був бідним зовнішньо, але безмежно багатим за своїм внутрішнім змістом. І цей внутрішній зміст Христового входження в Єрусалим з Його готовністю постраждати за інших, з любові піти на велику жертву, має воістину вічне значення, робить його вічно живим, потрібним, актуальним.

Для Спасителя урочистий Вхід до Єрусалима передував Його хресному шляху. Він прийшов до святого міста упокорений і не заради прийняття слави від людей, не заради виправдання перед ними за Своє служіння – але заради спасіння, щоби через Хресну жертву звершити спасіння людства та дарувати нам вічне життя. Тож дякуймо і радіймо нашому спасінню, яке Господь звершив. Слава Ісусу Христу!

Ми продовжуємо вшанування подій євангельської історії, і згадуємо Вхід Господній у Єрусалим. Звершивши чудо воскрешення померлого, Христос входить у Святе Місто, як переможець. Він переміг владу смерті над одним Лазарем, але цим Він також провістив перемогу над самою смертю і загальне воскресіння для людства.

Сьогодні ми символічно долучаємося до тих людей, які щиро вітають Спасителя. Ми теж несемо віття дерев і прославляємо Христа. Бо Він йде на переможний бій зі злом, і цим надихає нас боротися зі злом у нашому житті, усвідомлюючи, що разом з Христом, з нашим Господом, і ми станемо переможцями.

Нині маємо спогад урочистості, повʼязаної як із сьогоденням, так і з вічністю. Бо сьогодні ми символічно долучаємося до тих людей, які колись радісно вітали Месію у святому місті Єрусалимі. Ми теж несемо віття дерев і прославляємо Христа, Який Своїм входженням свідчить істину, свідчить про виконання Божого задуму, сповіщеного через пророків, свідчить про готовність випити чашу страждань, приносячи Себе в жертву за гріх людства.

І хоча ті люди, які тоді зустрічали Ісуса Христа, вповні не розуміли всієї правди про істинного Месію, але ми вже добре розуміємо, Кого зустрічаємо в цей день, Кого вітаємо та чому. Ми шануємо істинного духовного Царя, Який сказав: «Царство Моє не від світу цього… Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого» (Ін. 18: 36 – 37).

Ісус Христос за зовнішніми ознаками мало був подібний до царя земного. Він не мав власності чи майна, не мав грошей чи війська. Він скромно, без помпезності, на віслюкові, спокійно, з любов’ю і смиренням увійшов до Єрусалима. І з того часу так само мирно та спокійно входить у серця люблячих Його християн. Зустрічаймо Господа нашого Ісуса Христа як Царя правди, істини, за яку Він постраждав і за перемогу якої життя Своє поклав. Але довів на всі віки: і смерть, і зло обов’язково будуть переможені!