Віру можна уподібнити до зерна, посіяного в землю – коли господар турбується про посіяне, коли доглядає поле, коли багато трудиться на ньому, тоді матиме і добрі плоди. А якщо посіє зерно та полишить його, не буде трудитися та доглядати поля – то чи матиме добрий врожай? Так само і нива нашої душі, в якій посіяно зерна віри, потребує догляду та праці.
У чому полягає ця праця – нам також дає настанову почуте сьогодні з Євангелія: це піст та молитва. Піст – це не лише обмеження в їжі, але ширше – самообмеження, наша стриманість у бажаннях, у словах та діях, аскетичний подвиг. А молитва – це є спілкування з Богом. У нього входить не лише промовляння молитов особисто, але також і участь у спільній молитві в храмі, участь у таїнствах Церкви. Спілкуванням із Богом є вивчення Його одкровення, тобто слова Божого, відкритого нам через Писання Старого та Нового Завіту, через Передання, через пояснення святими отцями та загалом через вчення Церкви.
Також із постом та молитвою пов’язані добрі діла. Бо вони мають своє коріння та основу у вірі, виявляють її назовні. Добрі діла є виконанням головної заповіді – заповіді любові до Бога та до ближнього. Тому коли людина чинить добро та примножує його – це також є наш піст і наша молитва, через які віра посилюється, а диявол зазнає поразки.
Віра єднає людину з Богом, а сумнів у Бозі, у Його силі та благості, в Його промислі та піклуванні про нас – цей сумнів віддаляє нас від Творця. Саме тому коли людина має живу та діяльну віру, вона досягає успіхів і здатна звершувати навіть речі, які стоять понад природними здібностями та фізичними можливостями. Бо така людина відкриває себе для сили та дії Божої. А коли віра ослаблена сумнівами, коли замість справжньої віри людину опановує марновірство або навіть відчай – тоді така людина відвертається від Бога, віддаляється від Нього, втрачає зв’язок із Ним.
Інші записи
АНОНС
