БОГОСЛУЖІННЯ У СВЯТО-ТРОЇЦЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ У МИХАЙЛІВСЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ

МИХАЙЛІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА

Заупокійне Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі звершив протоієрей Петро Гава. Отцю співслужили: протоієрей Василій Гнип, ієрей Іван Бабійчук, протидиякон Петро Стецюк і протодиякон Микола Повх.

Особливо важливою є молитва за померлих, тому що спочилі самі за себе не можуть помолитись. Нас же, тих, хто живе тут на землі, спонукає до молитви як за живих, так і за померлих любов – найголовніша чеснота, яка за словами апостола Павла: «довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi; усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить… нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне» (1 Кор. 13:4-8).

Михайлівська поминальна субота сприяє не лише згадуванню минулих поколінь, але і є нагадуванням нам, присвячувати увагу живим зв’язкам з нашими родичами та близькими. Такі дні особливі пам’яттю, що наші молитви та добрі справи можуть впливати на долю душ наших близьких в цьому світі та у вічності.

Таким чином, Михайлівська поминальна субота є часом для духовного збагачення, молитви та вшанування тих, хто вже покинув цей світ. Вони допомагають нам пам’ятати про важливість нашої родинної та духовної спільноти, надаючи нам можливість підтримувати зв’язок із покійними та пройти свій власний духовний шлях з усвідомленням того, що віра та надія на вічне життя завжди живе в наших серцях.

Також сьогодні Православна Церква України вшановує святих безсрібників і чудотворців Косму та Даміана Асійських. Вони були братами, які жили в Малій Азії – в Асії. Батько, грек і язичник, рано помер, і мати (преподобна Феодотія Асійська) виховала дітей у благочесті та любові до Господа. Коли Косма та Даміан виросли, вони стали осягати науку лікування.

З благословення Божого брати володіли даром зцілень та чудотворення. Сліпі, криві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців. Мало того, щоб бути доступнішими для недужих, вони самі шукали їх і для цього переходили з міста в місто, з села в село, і всім хворим, незалежно від статі та віку, звання та стану, подавали зцілення безоплатно, дотримуючись настанови Ісуса Христа: «Хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте» (Мф. 10:8). І це робили вони не для того, щоб збагатитися або прославитися, а з самою чистою, високою метою – служити стражденним заради Бога. За це Церква шанує святих безсрібниками.

Але не на людей тільки простягалася лікарська сила святих лікарів. Вони не забували і безсловесних тварин. Вони ходили по домівках, пустелях і лісах, самі відшукували хворих тварин і подавали їм зцілення.

Вдячні тварини відчували їх благодіяння, знали своїх цілителів і, як скоро вони з’являлися в пустині, ходили слідом за ними цілими стадами. Одного разу сталося їм зайти в одне пустинне місце. Тут вони знайшли ледь живого верблюда. Святі зглянулися над твариною, зцілили його та відпустили здоровим.

Разом брати трудилися, разом молилися, разом дали обітницю все робити безкорисливо. Одного разу захворіла жінка, на ім’я Палладія. Коли вона звернулася до святих лікарів, то вилікувалася в одну мить.

У подяку за зцілення вона готова була віддати їм весь свій маєток, пропонувала багаті подарунки, але святі нічого не брали. Тоді вона, прийшовши до Даміана потайки, упросила його взяти в дар три яйця в ім’я Пресвятої Тройці. Святий поступився її проханням.

Однак, коли про це дізнався Косма, він засмутився та велів після смерті поховати окремо тіла його та брата. Проте пізніше він зрозумів, що не варто так засмучуватись. Через деякий час святий преставився.

Усі радилися, де похоронити Даміана. Але з волі Божої сталось нове чудо. До людей прийшов верблюд, якого святі брати вилікували, і людським голосом заговорив, щоб не сумнівалися та поклали Даміана поряд з Космою, бо не заради нагороди прийняв Даміан дар жінки, а в ім’я Боже. Вони прославили Господа та поховали святих разом у місті Фереман (Месопотамія).

Безліч чудес сталося на могилі цих дивовижних угодників Божих. На Русі здавна Косму та Даміана шанували як цілителів і покровителів дітей.