Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні поминання спочилих християн. Одним із таких днів є М’ясопусна поминальна субота, яка завжди припадає напередодні третьої підготовчої неділі до Великого посту.
Сьогодні ми звершували особливе загальне поминання душ усіх, хто від віку спочив у вірі та надії на воскресіння. Називають цю вселенську поминальну суботу ще батьківською, бо Церква закликає молитися за всіх, хто відійшов із цього земного життя до прабатьків наших. А також М՚ясопусною, бо після цієї суботи – Неділя м’ясопусна, тобто остання, коли церковний устав дозволяє їсти м’ясні страви (буквально: «відпускаємо м’ясо», тому і «м’ясопусна»). Тож усього тиждень відділяє нас від початку Великого посту.
Святі Отці, знаючи, яке велике полегшення та користь приносить покійним поминання та молитва за їх упокій, повчають здійснювати це соборно.
Ми у молитві згадуємо всіх померлих не просто заради того, щоби вшанувати їхню пам’ять та їхнє минуле життя. Ми молимося про душі померлих тому, що до цього нас надихає віра у воскресіння. Ми віримо, що як Христос помер і воскрес, так і всіх наших померлих Бог воскресить.
Ми підносимо за спочилих свої молитви не приватно, а соборно, як Єдина Христова Церква, долаючи час і простір. Тому ця субота і зветься вселенською: вона у молитві за упокоєння душ спочилих єднає нас, живих, з нашими померлими, щодо яких ми виявляємо у такий спосіб нашу християнську любов.
Ми повнотою Церкви молимося за упокоєння душ не лише тих померлих, кого ми особисто знаємо, але і всіх, хто від віку спочив у вірі в Бога. Всі вони відомі Богові, адже у Нього немає померлих, бо перед Ним – усі є живими.
Особливою молитвою пом’янемо всіх жертв цієї жорстокої війни, полеглих воїнів-захисників, наших новітніх героїв, які життя за Україну та за ближніх віддали, а також – всіх мирних мешканців, які загинули від зброї і рук окупантів. Нехай Господь упокоїть душі спочилих у Своїх оселях, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, а є життя безкінечне.
Наша молитва за спочилих є важливою, бо вони вже не можуть просити прощення і каятись у своїх гріхах, але ми можемо їм допомогти, молячи Бога за них. Цією ж молитвою ми допомагаємо і собі у справі нашого спасіння, бо молитва за інших – це прояв нашої любові, наше духовне подаяння. І врешті, наша молитва за спочилих забезпечує невпинну живу підтримку і пам’ять усім від віку спочилим християнам. Адже колись хтось буде так молитися і за нас, коли ми завершимо свій земний шлях.
Інші записи
