Сьогодні, у пʼяту неділю після Пʼятдесятниці, памʼять святих отців шістьох Вселенських соборів, собор архангела Гавриїла, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип і протодиякон Петро Стецюк. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом Богдана Когуча.
Проповідь з повчальним словом до парафіян собору виголосив отець Василій, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Проведення Вселенських Соборів стало можливим тоді, коли Римська імперія визнала християнство законною релігією. Церква скликала Собор, аби вирішити те че інше суперечливе питання або проблему, виробити певний загальний підхід або бачення. На Вселенські Собори з’їжджалися єпископи та представники усіх Церков. Постанови, прийняті на Соборі, записувалися в Книгу Канонів (Правил) і згодом приймалися Церквою як вчення.
Зміст особливого шанування святих отців Вселенських Соборів полягає в тому, що тільки Собори володіли можливістю виносити непогрішимі й «для всіх корисні» визначення в області християнської віри та церковного благочестя в кризові моменти церковної історії.
Саме завдяки святим отцям Вселенських Соборів ми знаємо, як потрібно вірувати, ми бачимо, що всі віровчительні положення розкриті за порядком. Святі отці приділяли багато уваги питанням віровчення та йшли на муки й страждання, на сповідництво та мучеництво за чистоту Православної віри.
Чому памʼять шести Вселенських Соборів святкується окремо? Вони були, насамперед, саме про єство Боже. Сьомий Вселенський Собор був про іконошанування. Епоха шести Вселенських соборів, що тривала понад триста років, була часом христологічних суперечок про Святу Тройцю, тож памʼять святих отців шести Вселенських Соборів святкується як знамення того, що святителями Християнської Церкви було сформульовано й затверджено догмати християнського віровчення, було визначено Богословську основу віровчення.
Жодне інше віросповідання світу не має вселенських соборів з питання віри. Догматичних формул Вселенських Соборів ніколи не можна перевершити, вони залишаються завжди сучасними в будь-якому переданні Церкви, тому Церква виголошує: «Віра всіх у Церкві Божій прославлених мужів, які були світилами у світі, утримуючи Слово Життя, нехай дотримується твердо, і нехай перебуває непохитно до кінця віку, разом з Боговідданими їхніми писаннями та догматами. Відмітаємо й анафематствуємо всіх, яких вони відмітали й анафематствували як ворогів істини. Якщо ж хто-небудь не містить та не приймає перерахованих вище догматів благочестя та не так мислить та проповідує, то нехай буде анафема» (1-е правило Шостого Вселенського собору).
Інші записи
Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі
