Настоятель собору протоієрей Іван Телятинський очолив всенічне бдіння напередодні пʼятої неділі після Пʼятдесятниці, памʼяті святих отців шістьох Вселенських соборів, собору архангела Гавриїла.
Отцю Івану співслужили: протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник.
Святий архангел Гавриїл є служителем Божественної Всемогутності. Він сповіщав старозавітному людству про майбутнє воплочення Сина Божого; надихав пророка Мойсея під час написання книги Буття; відкривав пророку Даниїлу майбутню долю єврейського народу (Дан. 8:16; Дан. 9:21-24); з’являвся праведній Анні зі звісткою про народження від неї Преблагословенної Діви Марії.
Архангел Гавриїл невідступно перебував зі святою Отроковицею Марією в Єрусалимському храмі та згодом охороняв Її в увесь час земного життя. Він сповістив у день Благовіщення Діві Марії, що ім’я Її Сина буде Ісус (Спаситель) (Мф. 1:21). Святий Архангел також з’явився священнику Захарії, передбачивши народження Предтечі Господнього ─ Іоана Хрестителя (Лк. 1:13).
Господь посилав його й до святого Йосифа Обручника. Також архангел Гавриїл попередив праведного Йосифа про задуми Ірода та звелів тікати до Єгипту з Немовлям і Богородицею (Мф. 2:13).
Після Народження Господа Гавриїл з’явився пастухам і оголосив їм про пришестя Спасителя (Лк. 2:9-14). Коли ж Господь перед Своїми стражданнями молився в Гефсиманському саду до кривавого поту, на укріплення Його, згідно з церковним Переданням, був посланий з Небес саме Архангел Гавриїл, ім’я якого означає «Сила Божа» (Лк. 22:43). У свою чергу, жони-мироносиці почули від архістратига радісну звістку про Воскресіння Христове (Мф. 28:2-7; Мк. 16:5-7; Лк. 24:4-7; Ін. 20:12-13).
Згадуючи багаторазові явлення святого архангела Гавриїла та його ревне виконання Божественної волі та сповідуючи його заступництво перед Господом за християн, Православна Церква закликає своїх чад з вірою та старанністю звертатися до нього в молитвах!
Розклад Богослужінь на завтра:
07:30 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
10:00 СОБОРНА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
12:00 Молебні: за недужих, за страждаючих від недуги пияцтва, за перемогу України (послідовно)
15:00 Акафіст подячний «Слава Богу за все»
17:30 Вечірня з акафістом до Господа Ісуса Христа
Сьогодні ж Церква вшановує святого преподобного Паїсія Святогорця.
Старець Паїсій, у миру Арсеній Езнепідіс, народився у Фарасах Каппадокійських, що в Малій Азії, 1924 року. Його батька звали Продромос. Він був благочестивою людиною та патріотом, через що його сім’я наражалася на небезпеку від турецьких фанатиків-мусульман. Матір Арсенія звали Євлампією. У їхній родині, крім маленького Арсенія, було ще дев’ятеро дітей.
Через два тижні після народження Арсенія фарасійські греки втекли із Туреччини, рятуючись від турецьких гонінь. Перед від’їздом до Греції святий Арсеній Каппадокійський охрестив хлопчика та дав дитині своє ім’я, пророчо сказавши: «Хочу залишити після себе ченця».
У вересні 1924 року корабель з біженцями підійшов до берегів Греції, і змучені люди, нарешті, знайшли нову батьківщину й безпеку. Арсеній зростав, маючи велику любов до Христа та Богородиці, та дуже хотів стати ченцем. Він постійно ходив до лісу, де молився, тримаючи дерев’яний хрест, зроблений власноруч. Дитинство старця минуло в місті Кониця. Тут він успішно закінчив школу та працював теслею. 1945 року Арсенія прикликали до армії, де він відзначився доброчесністю та мужністю.
Після військової служби Арсеній одразу пішов на Святу Гору Афон. У 1950 році він став послушником благодатного духівника, отця Кирила, згодом ігумена монастиря Кутлумуш. Через деякий час отець Кирил направив послушника до монастиря Есфігмен, де Арсеній в 1954 році прийняв рясофор з ім’ям Аверкій. Новий монах ніс будь-які послухи, а виконавши свої, допомагав і іншим братам закінчити їхню роботу. Аверкій постійно молився, намагаючись, щоб це не помітило оточення, любив читати житія святих.
Того ж року Аверкій за порадою духовного батька перейшов до обителі Філофей та став там учнем отця Симеона, відомого своєю доброчесністю. 1956 року отець Симеон постриг отця Аверкія в малу схиму з ім’ям Паїсій, на честь митрополита Кесарійського Паїсія II, який також був уродженцем каппадокійського міста Фараси. На новому місці отець Паїсій вів колишнє життя: подвизався та допомагав, скільки міг, братії.
Божественна любов щедро виливалася з душі преподобного, сіяння Божественної Благодаті випромінював його преподобницький вигляд. Цілими днями, без утоми Паїсій Святогорець забирав у людей їхній біль, випромінюючи навколо себе Божественну втіху.
У 1958 році до святого Паїсія звернулися із Стоміо Коницької з проханням прийти й допомогти зупинити поширення протестантизму. Геронда (старець), отримавши внутрішнє «сповіщення» волі Божої, пішов і оселився в обителі Різдва Богородиці в Стоміо. Там він за допомогою благодаті Божої допоміг тисячам душ, а 1962 року вирушив звідти на Синай.
Живучи на Синаї, преподобний Паїсій багато працював, а на зароблені гроші купував їжу та роздавав її бедуїнам, котрі його дуже любили. 1964 року Геронда повернувся на Афон і оселився в Іверському скиту. Через два роки він захворів, і йому видалили більшу частину легенів.
У травня 1978 року отець Паїсій оселився в келії Панагуда святої обителі Кутлумуш. Сюди до старця потягнулися тисячі людей. Щодня від сходу до заходу сонця він радив, втішав, розв’язував людські проблеми, позбавляв від будь-якої обтяженості й наповнював душі вірою, надією та любов’ю до Бога. Для всієї Греції він став духовним магнітом, який витягає скорботу.
Приймаючи тяготи людей, які приходили до нього, старець Паїсій мало-помалу став знемагати тілесно. До 1993 року його стан став дуже важким. У жовтні 1993 року геронда поїхав з Гори Афон до монастиря святого Іоана Богослова в Суроті. Здоров’я його катастрофічно погіршилося.
12 липня 1994 року після мученицьких страждань, які, за словами самого Паїсія, дали йому користь більшу, ніж подвижницькі подвиги всього попереднього життя, він почив у Господі. Місцем його блаженної кончини став монастир святого Іоана Богослова, неподалік від Салоніків. Там само, ліворуч за вівтарем монастирського храму преподобного Арсенія Каппадокійского, старця Паїсія Святогорця поховано.
Святий преподобний Паїсій Святогорець не перестав допомагати людям і після свого преставлення. Люди продовжили звертатися до нього й просити його заступництва. На його могилі відбуваються зцілення хворих і численні дива. Келія старця Паїсія на Святій Горі Афон теж стала місцем паломництва. Щодня до неї приходять вдячні відвідувачі, які раніше знали святого й одержали від нього допомогу.
Після смерті в липні 1994 року Паїсій Святогорець залишив світові духовну спадщину – cвої повчання. Звичайний чернець, який здобув лише елементарну освіту в початковій школі, але був щедро наділений благодатною мудрістю від Бога, виснажив себе заради ближніх. Він жив згідно з Євангелієм сам, і повчання виходили з його власного життя, характерною ознакою якого була любов.
У 2015 році преподобний Паїсій Святогорець був причислений до лику святих. «Бог, – казав старець, – творить чудо, коли ми щиро переймаємось болями іншої людини».
Також сьогодні – день вшанування чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця». Історія чудотворної ікони Божої Матері пов’язана з долею великого церковного піснетворця та автора догматичних трактатів преподобного Іоана Дамаскіна.
У VIII столітті, у період іконоборчої єресі, преподобний Іоан гаряче викривав єретиків, тим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Іоан написав три трактати на захист шанування ікон і направив їх імператорові. Щоб перешкодити Іоану писати праці на захист ікон, імператор вдався до наклепів.
Щоб зганьбити ім’я святого, який проживав у Дамаску та займав високу посаду при дворі дамаського халіфа, імператор наказав виготовити фальшивого листа, в якому преподобний Іоан ніби запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяв в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки та повісити її на площі для всенародного огляду.
Тільки ввечері святий Іоан випросив віддати йому свою руку. Приложивши кисть до відсіченої руки, Божий угодник впав на коліна перед іконою Божої Матері, довго із сльозами просив у Неї зцілення руки. Після сердечної молитви піснетворець задрімав і побачив у сонному видінні Саму Пресвяту Богородицю, Яка сказала преподобному, що йому дарується зцілення, та наказала без ліності трудитися на славу Господню. Прокинувшись, святий Іоан побачив, що кисть його приросла до пораненого місця та рука стала здоровою. Сповнений почуттям глибокої вдячності до Божої Матері за Її милість, написав пісню Богородиці «Тобою радується».
Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення, піснетворець приклав до нижньої частини ікони руку, виготовлену із срібла, від цього ікона отримала назву «Троєручиця» (з інших джерел, преподобний сам домалював третю руку на іконі).
Роздавши свій багатий маєток бідним, Іоан простим послушником вступив у Лавру преподобного Сави Освяченого, яка знаходилася біля Єрусалиму, і взяв із собою туди чудотворну ікону Богородиці. Тут «Троєручиця» перебувала біля п’яти століть.
На початку XIII століття по особливій милості Пресвятої Богородиці чудотворна ікона була подарована Лаврою святителю Сербському Саві та перенесена ним до себе на батьківщину. Під час нападу турків на Сербію (XIV століття) християни, бажаючи захистити святиню, доручили її опікуватися самій Цариці Небесній. Вони поклали святий образ на віслюка, який без наглядача дійшов до Святої Гори Афон і зупинився біля воріт сербського Хіландарського монастиря. З великою духовною радістю ченці прийняли ікону та поставили її у вівтарі соборного храму.
Наприкінці XVIII століття в Хіландарі, коли в обителі помер ігумен, обрання нового супроводжувалося різноголоссям. Зібравшись за звичаєм на ранню, братія помітила, що ікона «Троєручиця» стоїть не на своєму місці у вівтарі, а на ігуменському. Монахи повернули її у вівтар,але чудотворний образ знову та знову повертався на ігуменське місце.
Братія нічого не розуміла, доки в обитель не прийшов всіма шанований старець-затворник, відкривши монахам волю Божої Матері. Небесна Владичиця,щоб припинити чвари, побажала Сама зайняти ігуменське місце та керувати монастирем.
Під час набігу турків на Афон, Божа Мати неодноразово охороняла обитель від іновірців. Загарбники не раз були налякані видінням таємничої Жінки, Яка обходила навколо стін обителі, охороняючи хіландарських ченців.
Перед чудотворною іконою Божої Матері «Троєручиця» моляться під час душевного неспокою, хворобі рук, ніг, під час пожежі.
Інші записи
