Сьогодні, у вісімнадцяту неділю після Пʼятдесятниці, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Петро Гава, якому співслужили: протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Василій Гнип, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня, і протодиякон Михаїл Мельник, який прочитав Апостола дня. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Під час Богослужіння лунали особливі молитовні прохання за захисників і захисниць України, за владу та побожний народ, і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Батьківщини та мирних жителів; віряни вознесли спільні молитви до Спасителя за мир в Україні.
Проповідь з повчальним словом до парафіян собору виголосив отець Петро Гава, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обґрунтували його та сформулювали догмат про іконошанування на всі часи та для всіх народів, які сповідують Православну віру. Вони проголосили, що іконошанування є установленням і Переданням Церкви. Воно спрямовується та надихається Святим Духом, Який живе в Церкві. Зображення ікон нерозлучне з Євангелієм. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, ікона показує через зображення.
Сьомий Собор затвердив, що іконопис є особливою формою одкровення Божественної реальності. Через Богослужіння та ікону Божественне одкровення стає надбанням вірян. Через ікону, як і через Святе Письмо, ми не лише дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога. Через ікони святих угодників Божих ми торкаємося преображеної людини, причасника Божественного життя. Через ікону ми отримуємо благодать Святого Духа, яка все освячує.
І, прославляючи пам’ять святих отців VII Вселенського Собору, ми повинні пам’ятати, що саме їм ми зобов’язані віддавати подяку за те, що освячені наші храми та будинки святими іконами, за те, що перед ними жевріють живі вогники лампадок, що творимо ми поклони перед святими мощами та фіміам ладану підносить наші серця до небес. І вдячність за одкровення від цих святинь багато і багато сердець наповнила любов’ю до Бога й одухотворила до життя вже зовсім померлий дух.
Інші записи
