Традиційно Православна Церква України в день пам’яті святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, вшановує капеланів. Адже саме з життям цього святого, який жив у IV столітті, з його відданим служінням, хоробрістю, добротою й піклуванням про інших пов’язують виникнення капеланського служіння. «Капа» (лат. cappa) – то був військовий плащ, яким поділився колись вправний військовий офіцер Мартин, аби взимку зігріти жебрака.
Житіє святого Мартина Милостивого оповідає, що після того вночі уві сні йому явився Господь наш Ісус Христос, одягнений в його плащ, і подякував за милість та доброту. Через деякий час Мартин звільнився з військової служби та, отримавши єпископське благословення, з кількома колишніми військовими товаришами заклав перший пустинний монастир у Галлії (360 р). Згодом та половина плаща, «капа», стала предметом вшанування у французькій армії.
Нині, з плином століть, мета служіння капеланів не змінилася: вони несуть із собою ту ж доброту, допомогу та захист для наших захисників. Українські військові капелани – міцна духовна опора для наших захисників, це надійний духовний щит нашого фронту, який завжди підтримає, захистить, зміцнить та вбереже воїнів від зневіри, розпачу й безнадії.
Капелани на службі 24/7. Вони теж люди, і бачачи справжні жахіття війни та її наслідки, біль та сльози, смерть та страшні каліцтва, вони можуть боятися та плакати. Але свій страх вони перемагають любов’ю та вдячністю – до тих, ким опікуються, кому допомагають, кого рятують. Вони – на службі Богу, людям й Україні.
Від повноти нашої Церкви щиро вітаємо зі святом кожного капелана! Молимося за вас, дякуємо вам, шануємо. Нехай Господь укріпляє вас і дарує сили й надалі плідно звершувати ваше непросте, але таке потрібне для всіх нас служіння!
Сьогодні, у день вшанування пам’яті святителя Мартина Милостивого, ми на Святій Горі Афон підносимо особливі молитви за наших капеланів. Ми сердечно дякуємо кожному з них за складну та надзвичайно важливу місію, яку вони виконують у нелегкий для України час, в умовах цієї страшної війни.
Без наших новітніх героїв-захисників, мабуть, вже не було би вільної України. А без наших капеланів, справжніх духовних воїнів, які тримають над нашими захисниками міцний щит віри, підтримки й надії, важко уявити сильну, незламну українську армію. Бо знаємо, що навіть найсучасніша зброя в руках слабкодухих ніколи не приведе до перемоги. А коли воїни будуть сильними духом, то будуть незламними. Бо в будь-якій битві, найперше, перемагає дух.
Наші капелани, духовні оборонці, завжди поруч із захисниками, їхніми родинами. І не просто поруч – вони підтримують, розраджують, слухають, надихають, заспокоюють, втішають, допомагають не втратити людськості посеред кровопролиття та звірств ворога. Бути військовим капеланом під час війни – це бути втіленням любові та Божої присутності там, де, здається, що зло перемогло життя, де щохвилини сіється смерть та біль, де людське буття спотворене кров’ю, насиллям, ненавистю та страхом.
Наша Церква, наші священнослужителі – завжди поруч зі своїми вірними та не полишають їх навіть, і особливо, у надскладних життєвих обставинах. Церква має бути там, де в ній є потреба. І хто би що не говорив, але практика засвідчує, що на фронті, на передовій, перед очима смерті, потреба в духовній підтримці, у благословенні, молитві, сповіді та покаянні є особливо потрібною та нагальною. Тому щиро дякуємо нашим капеланам, що вони обрали це непросте служіння та служать духовною підтримкою для наших воїнів.
Божого благословення нашим капеланам і нашим захисникам!
Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній
Інші записи
