Настоятель собору протоієрей Іван Телятинський очолив сьогоднішню соборну Божественну літургію в 15-ту неділю після Пʼятдесятниці, апостола Фоми. Отцю Івану співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип і диякон Роман Піддубчак.
Святий апостол Фома, один із дванадцяти апостолів, був родом із галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він усе залишив і пішов за Ним.
Ім’я Фома у перекладі з давньоєврейської мови означає «подвоєння, близнюк», тому ще зустрічаємо форму Дідим (грец. Δίδυμος). У Євангелії від Іоана є обидві форми: «Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11:16). Усі чотири Євангелія містять згадки про апостола Фому, але Євангеліє від Іоана детально повідомляє нам про участь цього апостола в кількох подіях євангельської історії.
Святий апостол не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Ісуса Христа. Він не міг повірити, що Христос воскрес і з’явився їм у домі, та ще й при закритих дверях. Це здивування призвело до того, що він сказав: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю». Проте згодом Спаситель явився і апостолу Фомі, разом з учнями, і показав Свої рани. Тоді Спаситель говорить до Фоми: «Подай палець твій сюди і подивись на рани мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним». «Господь мій і Бог мій!»— вигукнув святий. Ісус говорить йому: «ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:19-29).
Існує навіть Біблійний фразеологізм «Фома невіруючий», що означає недовірлива людина. Проте апостол Фома, переконавшись особисто у воскресінні Христовому, демонструє нам зовсім не невір’я в Бога, а навпаки – сильну і діяльну віру, яка долає усякі сумніви.
За церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол закарбував мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий був увʼязений до вʼязниці, зазнав катувань і, пронизаний пʼятьма списами, відійшов до Господа.
За свідченням істориків Церкви, мощі святого апостола Фоми згодом, у 385 році, частково були перенесені з Індії в Месопотамію, в місто Едесу (нині Орфа). Там над ними була побудована прекрасна церква, куди з різних країв приїздили віряни за зціленням. Згодом частина мощей була перенесена до Константинополя, де на честь апостола Фоми був побудований храм. На сьогодні відомо, що святі мощі апостола Фоми покояться в Індії, Угорщині та на Афоні.
«Фома, який був колись слабшим за інших апостолів у вірі, — каже святитель Іоан Золотоустий, — став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх них, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
Інші записи
