Сьогодні, у 21-у неділю після Пʼятдесятниці, у нашому соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня та диякон Роман Піддубчак, який прочитав Апостола дня. Службу Божу своїм співом доповнив Митрополичий хор під керівництвом Богдана Когуча.
Сьогодні ми вшановуємо святителя Григорія, чудотворця, єпископа Неокесарійського, який народився в м. Неокесарії (північ Малої Азії) і походив із знатної та багатої родини: мати хотіла дати йому таку освіту, яке отримували діти благородного походження.
Єронім Стридонський повідомляє, що Григорій Чудотворець спочатку носив ім’я «Феодор». В юності він навчався в Олександрії у знаменитого вчителя, пресвітера Орігена. Повернувшись у Неокесарію, Григорій пішов у пустелю, де в пості й молитві здобув високу духовну досконалість і дари прозорливості та пророцтва.
Єпископ Федим із каппадокійського міста Амасії, дізнавшись про св. Григорія, вирішив поставити його єпископом у Неокесарії в 238 році. Перед хіротонією святий Григорій посилено молився, просячи Бога та Божу Матір відкрити йому істинний образ поклоніння Святій Тройці. Під час молитви йому явилася Пречиста Діва Марія з апостолом Іоаном Богословом, який навчив святителя як гідно слід сповідувати таємницю Пресвятої Тройці.
Святий Григорій записав усе, що відкрив йому Іоан Богослов. На цьому великому Божественному Одкровенні було засноване вчення про святу Тройцю, згодом розвинуте отцями Церкви – Василієм Великим, Григорієм Богословом і Григорієм Нісським. Бог наділив Григорія даром чудотворення та він молитвою лікував недужих, водночас навертаючи їх до правдивої віри. Найбільш відомим твором святого являється короткий Символ віри, який зберігся в багатьох грецьких, латинських і сірійських рукописах.
Під час його служіння християнство в Неокесарії значно поширилося. Відомо, що перед його смертю в місті залишалося лише 17 язичників, тоді як на початку його діяльності було тільки 17 християн. Святий Григорій також пережив гоніння імператора Деція, але навіть у горах продовжував навчати і зміцнювати віру. Одного разу за молитвою святого річка змінила своє русло, рятуючи людей від стихійного лиха. Також молитвою він зруйнував статую язичницького бога, показавши силу істинного Бога.
Помер чудотворець за царювання імператора Авреліана. Згодом його святі мощі перенесли до монастиря в Калабрії в Південній Італії.
На думку А. Крузеля, святий Григорій був першим християнином, що носив виразно християнське ім’я «Григорій» («чуйний, пробуджений»); дослідник зазначає також відсутність відомостей про те, що це ім’я використовувалося у язичників, таким чином, святитель Григорій, ймовірно, був першою людиною, який мав це ім’я.
Інші записи
Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі
