У суботу на п’ятому тижні Великого посту Церква урочисто виголошує молебний спів акафіста, або подячної похвали Пресвятій Богородиці. Внаслідок цього і саме свято називається “Похвала Пресвятій Богородиці”.
Вважається, що Акафіст Богородиці з’явився після 626 року, коли Константинополь облягали перси. Під час облоги народ шукав захисту в храмах Божих, день і ніч благаючи Заступницю врятувати своє місто, а патріарх Сергій носив на руках своїх ікону Пресвятої Богородиці міськими стінами. Після чудесного порятунку міста і було складено цей піснеспів, що прославляє Богородицю.
При цьому основою Акафіста був кондак Благовіщенню, який складався з 24 ікосів. Проте аж у VIII столітті Акафіст набув свого сучасного вигляду.
Саме свято Похвали Богородиці в 5-ту суботу Великого посту виникло в IX столітті й уперше згадується вже в Типіконі Великої церкви; у статутах монастирських (Студійському та його редакціях) на це свято належить співати Акафіст Богородиці. Є пояснення, що закріплення Акафіста за 5-ю суботою посту відбулося вже після того, як у четвер стали звершувати службу Великого канону. Обидві служби об’єднує їхній історичний зв’язок із Константинополем: служба Великого канону пов’язана з пам’яттю про землетрус, Акафіст – з позбавленням від персів.
Тому, шануючи під час Великого посту свято Божої Матері, будемо молитися до Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа і Його Пречистої Матері за прощення наших гріхів, визволення від усякого зла та за мирне життя нашої Батьківщини.
Інші записи
