Делегація Івано-Франківсько-Галицької єпархії відвідала храм святого Олександра та монастир святої Фекли

Делегація Івано-Франківсько-Галицької єпархії відвідала храм святого Олександра та монастир святої Фекли.

Храм святого Олександра, у якому паломників приємно зустрів отець Анастасіус, знаходиться на півдорозі від села Корнос до села Пірга. Старець провів екскурсію по території храму та розповів його історію. Храм був побудований завдяки зусиллям отця Христофороса Економоса, син якого на ім’я Олександр зник у 1974 році під час турецького вторгнення на Кіпр. Тут же знаходиться фонд його імені. Храм і фонд присвячені всім людям, чиї долі були зламані під час трагічних подій 1974 року.

Храм однонефний з черепичним напівкуполом. Усередині західної стіни розміщені фотографії всіх греків-кіпріотів, зниклих безвісти під час турецького вторгнення 1974 року, загалом 1619.

Хрест, установлений на кам’яній колоні, розташованій на західній стороні асфальтованої дороги, що оточує храм, має такий напис:

1619 людей зниклих безвісти

20 липня 1974 року

Турки їх заарештували

Бог – наша надія.

Ця ж фраза також написана англійською, французькою та німецькою мовами.

Монастир святої Фекли. Паломники отримали ікони святої та церковну атрибутику на спогад про візит. Монастир розташований приблизно за 500 метрів на південь від села Мосфілоті в районі Ларнаки. Згідно з переказами, монастир був заснований у IV столітті нашої ери святою Оленою, матір’ю імператора Костянтина Великого. Переказ свідчить, що свята Олена молилася про воду, і дивом з’явилося джерело, що призвело до будівництва церкви, присвяченої святій Феклі.

Свята Фекла була ранньохристиянською мученицею та послідовницею святого апостола Павла. Вона жила в I столітті нашої ери та вважається першою жінкою-християнською мученицею. Її історія — це історія непохитної віри та відданості. Натхненна вченнями святого Павла, вона відмовилася від шлюбу за домовленістю та присвятила своє життя поширенню Євангелія. Вона зіткнулася з численними випробуваннями та труднощами, включаючи переслідування та замахи на її життя, але залишалася непохитною у своїх переконаннях.

Монастир зазнав кількох трансформацій протягом своєї історії. Найдавніша відома згадка про монастир датується 1780 роком, а згадки в ранніх кодексах — 1773 роком. Історичні записи свідчать про те, що монастир колись був процвітаючою чернечою громадою. Однак він був покинутий на деякий час, можливо, через бурхливі події початку 19 століття.

У 1806 році, коли іспанський мандрівник Алі-бей (1767-1818) відвідав монастир, він зустрів там лише одного ченця та кількох слуг, які були зайняті обробкою його маєтків. В останні роки монастир було відроджено як жіночий монастир з невеликою громадою черниць, які присвятили себе збереженню його спадщини.

Сьогодні монастир святої Фекли приймає відвідувачів з усіх верств суспільства. Архітектура монастиря відображає поєднання традиційного кіпрського дизайну та візантійських впливів. Церква вирізняється прекрасними фресками та іконами, що зображують сцени з життя святої Фекли та інших релігійних діячів. Вважається, що найціннішою річчю монастиря є реліквія святої Фекли, яка зберігається у срібній скинії.

Однією з найвизначніших особливостей монастиря є святе джерело, яке, як кажуть, відкрила свята Олена. Джерело тече й донині, і вважається, що його вода має цілющі властивості, особливо для лікування шкірних захворювань. Паломники та відвідувачі часто збирають святу воду та наносять її на шкіру, шукаючи полегшення від різних захворювань.

Територія монастиря ретельно доглянута, а пишні сади створюють спокійне місце для споглядання та молитви. Відвідувачі можуть прогулюватися садами, милуючись яскравими квітами та запашними травами. Спокійна атмосфера заохочує до тихих роздумів та пропонує перепочинок від стресів сучасного життя.

Монастир святої Фекли – це більше, ніж просто релігійне місце; це культурна пам’ятка, яка втілює дух Кіпру. Це місце, де відвідувачі можуть доторкнутися до багатої історії острова, відчути його незмінну віру та знайти розраду в його безтурботному оточенні.

Лише два нещодавніх чудеса з багатьох чудес святої Фекли тут характерно зафіксовані. Висип (на кіпрському діалекті «карфіти») вразив панагіса Хаджіонаса на обох ногах у молодому віці, що призводило до великих страждань, особливо під час ходьби. Він звертався до лікарів, використовував мазі, але безуспішно. Одного разу, повертаючись зі Ставровуні разом зі своїм братом Василісом – подорож з Лісі до Ставровуні завжди здійснювалася пішки – вони зупинилися у монастирі святої Фекли, щоб поклонитися її іконі. Там він взяв трохи глини з джерела святої та натер нею ноги. Поки вони дісталися Лісі, весь висип зник з обох його ніг.

Він часто згадував диво, щоб відобразити Божу силу. Ця глина, казав він, може досягти того, чого не можуть лікарі та вчені. Бог, навіть за допомогою такого, може творити чудеса: «З благодаттю нашого Господа та благословенням мого духовного наставника, я представлю вам диво нашого Господа, Який – за посередництвом святої Фекли та попри мої гріхи – зробив мені добро. Я страждав близько двох років. У мене були саркоми на обох руках. Я пішов до лікаря. Він сказав мені: «Немає ліків, але я можу дати трохи припікаючої рідини, щоб їх припекти». Коли я це зробив, їх з’явилося ще більше. 24 вересня, у день, коли Церква вшановує пам’ять святої Фекли, я пішов до монастиря в Мосфілоті та відвідав літургію. Це була неділя. Після співу ми пронесли ікону святої. Через Святе Причастя я отримав Божу благодать. Коли я вже збирався йти, я намазав трохи глини з джерела на руки. Відтоді я одужав і більше ніколи зі мною не траплялося такої проблеми. Я дякую Господу за моє зцілення. Я також хочу подякувати святій Феклі за те, що, я вірю, отримав користь завдяки її посередництву».