Друга неділя після Пасхи має назву Антипасха, або Фомина неділя. Попри назву, Антипасха – це не заперечення Великодня. З грецької «αντίπασχα» перекладається як «навпроти Пасхи» або «замість Пасхи». Це – урочисте завершення Світлого тижня, восьмий день після Воскресіння Христового.
Фоминою її називають на честь апостола Фоми, який сумнівався у воскресінні Спасителя, допоки не побачив Його на власні очі. При воскресінні Спасителя та Його першого явлення учням, Фома не був присутнім. На восьмий же день після Свого Воскресіння Спаситель явився апостолові Фомі та, засвідчуючи про те, що був з учнями весь цей час після Воскресіння, показав йому Свої рани.
Святий апостол Фома, один із дванадцяти апостолів, був родом із галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він усе залишив і пішов за Ним. Ім’я Фома у перекладі з давньоєврейської мови означає «подвоєння, близнюк», тому ще зустрічаємо форму Дідим (грец. Δίδυμος). Існує навіть Біблійний фразеологізм «Фома невіруючий», що означає недовірлива людина.
За церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол закарбував мученицькою смертю. За навернення до Христа сина та дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий був увʼязений до вʼязниці, зазнав катувань та, пронизаний пʼятьма списами, відійшов до Господа.
Богослужіння цього дня проходить за чином великих Господніх свят, хоча формально до них не належить. Саме з Антипасхи відновлюється звершення Таїнства вінчання, бо напередодні у суботу завершується перший тижневий, найбільш урочистий, період вшанування свята Воскресіння.
Господь не вимагає від людини «сліпої» віри. Так, Спаситель каже апостолу Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 28), – але не проганяє його, не сварить, не осуджує. Немає нічого самого в собі поганого у тому, щоби сумніватися – якщо цей сумнів веде до пізнання істини, а не спрямований на її заперечення. Господь заохочує нас бачити та чути, адже Він не приховує Себе, Він завжди поруч із нами, говорить із нами.
Історія увірування учеників Христових в Його воскресіння, та особливо сьогодні згадуване навернення Фоми, показує нам, що Господь не чекає від нас віри бездумної, сліпої. Водночас Він спонукає нас вірити в істини, Ним проповідані та здійснені, даючи для цього необхідні докази через чудеса, через знамення, через розповідь свідків.
«Фома, який був колись слабшим за інших апостолів у вірі, — каже святитель Іоан Золотоустий, — став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за всіх них, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким».
У нашій помісній Українській Православній Церкві існує благочестива традиція поминати померлих після свята Пасхи.
У різних регіонах України це відбувається по-різному, відповідно до місцевих традицій. Найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка та триває до понеділка Фоминого тижня. У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий та третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період. З російського календаря у нас свого часу зʼявилася також традиція Радониці у вівторок Фоминого тижня. В Україні ж зазвичай поминальним був весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання називалося проводами, поминками або гробки.
Тому рішенням Священного Синоду від 14 липня 2024 року було встановлено позначити 2-й тиждень після Пасхи, починаючи від Фоминої неділі, як «Тиждень поминання померлих (Проводи)».
У ці дні ми згадуємо наших спочилих близьких, підносимо за них молитви. Традиційно також ми відвідуємо храми, місця поховання наших рідних. Принесіть до своїх спочилих щиру молитву, теплі спогади, вдячність і християнську любов.
Молитва стає духовним зв’язком із ними, нашим дарунком їм і виявом любові – адже вони вже не можуть помолитися за прощення своїх гріхів, але ми можемо зробити це для них.
Наші померлі не втрачені, не загублені, зовсім ні! Пам’ятаймо: у Бога немає мертвих, у Нього усі живі, і ми віримо, що неодмінно зустрінемося з ними. Віримо – бо віримо у Христове воскресіння з мертвих і у загальне воскресіння в час другого пришестя Господа.
Царство Небесне, вічна пам‘ять та вічний спокій усім померлим, за яких ми підносимо свої молитви!
Упокой, Господи, душі всіх від віку спочилих православних християн і всіх тих, хто своє життя віддав за волю і незалежність України, і всяку душу, яка спочила і Твоєї Милості потребує, і прости їм усі провини їхні, вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне, і створи їм вічну пам’ять!
