Святий апостол Филип, з числа 70-ти, народився в Кесарії Палестинській, був одружений та мав дітей. Филип носив грецьке ім’я. Уперше згадується в Діях апостолів (Діян. 6:5) як один із «семи дияконів», які після Зішестя Святого Духа були обрані та поставлені дванадцятьма апостолами для участі у тимчасових справах церкви в Єрусалимі, через нарікання елліністів на євреїв. Сімом дияконом було доручено завідувати приношеннями вірян і піклуватися про вдів, сиріт, убогих.
Старшим серед семи першодияконів був святий архідиякон Стефан. Імена інших: Прохор, Hиканор, Тимон, Пармен, i Миколай антіохiєць, навернений з язичникiв (Діян. 6:5).
Коли почалися гоніння та першомученика Стефана юдеї побили камінням, апостол Филип покинув Єрусалим. Він переселився в Самарію і там проповідував християнство. Серед навернених апостолом був знаменитий волхв Симон, який, «охрестившись, не відходив від Филипа» (Діян. 8:9-13).
За вказівкою Ангела Господнього, апостол вирушив у дорогу, що з’єднувала Єрусалим з Ґазою, і там зустрів мужа, скопця цариці Ефіопської Кандаки, який був над усіма її скарбами та їхав на поклоніння в Єрусалим, повертався та, сидячи на своїй колiсницi, читав, не розуміючи пророка Iсаю. Тоді Филип благовiстив йому про Iсуса.
Дорогою скопець побачив воду та захотів охреститись. Святий апостол Филип освятив його, і коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зiйшов на євнуха, а Филипа вознiс ангел Господнiй, i євнух уже не бачив його, i поїхав дорогою своєю, радiючи (Діян. 8:26-39).
Святий апостол Филип невтомно проповідував Слово Боже в багатьох країнах Близького Сходу, розташованих поруч із Палестиною. В Єрусалимі апостоли висвятили його в сан єпископа та послали в Лідію, де він охрестив багатьох. Помер святий Филип у глибокій старості.
