Праведний Андрій Константинопольський, юродивий заради Христа, був слов’янином і жив у Х столітті в Константинополі. З юних років він полюбив храм Божий та священні книги.
Одного разу в сонному видінні праведний побачив два війська. В одному були мужі у світлому одязі, в іншому були чорні й страшні біси. Ангел Божий, який тримав у руці дивовижні вінці, сказав Андрієві, що вінці ці не прикраса земного світу, а небесний скарб, котрим Господь нагороджує Своїх воїнів, які перемагають чорні полчища.
“Іди на добрий подвиг, — сказав ангел Андрієві, — будь юродивим заради Мене та багато отримаєш у день Царства Мого”.
Зрозумів праведний, що Сам Господь закликає його на подвиг. Відтоді Андрій став ходити вулицями міста в лахмітті, ніби розум його помутився. Багато років терпів святий глузування, образи. Благодушно зносив він побої, голод і спрагу, холоднечу та спеку, просячи милостиню й віддаючи її іншим жебракам.
За своє велике терпіння та смиренність святий отримав від Господа дар пророцтва й прозорливості, врятував багатьох від душевної загибелі та викрив багатьох нечестивців.
Під час молитви у Влахернському храмі святий Андрій сподобився побачити Пресвяту Богородицю, Яка покривала тих, хто молився, Своїм омофором. Помер праведний Андрій у 936 році.
