Преподобний Микола Святоша, князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, у Ближніх печерах, походив із родини Чернігівських князів. Був сином Давида Святославича князя Чернігівського, й онуком Святослава Ярославича, князя Київського й Чернігівського тв правнуком благовірного князя Ярослава Мудрого. Світське ім’я мав Святослав. Недовго, лише в 1097 р., княжив у Луцьку, мав жінку і дітей, потім жив у Чернігові з батьком.
У 1107 р. залишив родину й, прибувши до Києво-Печерського монастиря, прийняв чернецтво (перший з руських князів) з ім’ям Микола. Як чернець він відзначався великою слухняністю й працьовитістю.
Три роки працював на кухні, рубаючи дрова над Дніпром і носячи їх до монастиря. Його брати, князі Ізяслав і Володимир Давидовичі, приїжджали й просили його, щоб він залишив цю працю, але преподобний продовжував своє заняття. Потім три роки був сторожем при монастирській брамі. Звідти пішов служити до трапезної, де виконував усі доручення.
Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю мовчання. Повинуючись цьому, преподобний не залишив праці: трудився на городі, шив одяг, при цьому постійно молився. Святий Микола був старанним миротворцем. У 1142 році він примирив Чернігівських князів з Великим князем Всеволодом, що свідчить Літопис Руський від 1142 року.
Увесь свій маєток і те, що одержував від братів, давав на будову храмів, обдаровував бідних, жертвував на закупівлю книжок для церков. Маючи власну бібліотеку, сам багато читав. Ця книгозбірня поклала початок великій бібліотеці Печерського монастиря. Коштами преподобного Миколи в 1108 р. побудовано церкву Святої Тройці й окремо шпиталь із церквою св. Миколи.
Він перебував у Києво-Печерському монастирі 36 років і вже за життя мав славу великого подвижника. Преподобний упокоївся 14 жовтня 1143 р., перед цим викопавши собі могилу. На похорон Миколи Святоші прибули його брати й майже все населення Києва. Його мощі знаходяться у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
В акафісті всім печерським святим про нього сказано:
«Радуйся, Миколо-княже, ти бо послуху братії печерській себе всеціло віддав».
