Преподобний Микита народився в Кесарії Вифінійській (теперішня Туреччина) у благочестивій родині. Мати померла на восьмий день після його народження, і батько, на імʼя Філарет, прийняв монаший постриг. Дитина залишилася під опікою бабусі, що виховала його в християнському дусі.
З юнацьких років Микита прислуговував у церкві. З благословення місцевого старця попрямував у Мидикійский монастир, де ігуменом був святий Никифор.
Через сім років доброчесного життя в монастирі, що славився строгим уставом, Микиту висвятили на пресвітера. Преподобний Никифор, знаючи про благочестиве життя молодого ченця, доручив йому управління обителлю, бо сам був важко хворий. Через кілька років тут уже молилися 100 ченців. Коли святий Никифор у глибокій старості відійшов до Господа, браття одностайно обрали ігуменом отця Микиту.
Творець удостоїв його даром чудотворення. За молитвою преподобного почав говорити глухонімий юнак, до божевільного повернувся розум, отримали зцілення дві біснуваті жінки. 3 іменем цього проповідника повʼязаний складний період боротьби православних християн із єрессю іконоборства.
За імператора Лева Вірменина єресь іконоборства відновилася. Імператор викликав до себе ігуменів усіх монастирів, аби перетягнути на свій бік. У числі покликаних був і преподобний Микита, який твердо відстоював православне сповідання. За його прикладом залишилися вірні шануванню святих ікон усі ігумени. Їх кинули до вʼязниці, а імператор і лжепатріарх Феодот вирішили вдатися до хитрощів. Вʼязням запропонували свободу в шануванні образів, якщо ті причастяться у Феодота.
На благання інших сповідників Микита пішов у храм, де спеціально були виставлені ікони. Там він разом з іншими вʼязнями причастився. А коли всі повернулися в монастир, виявили: нічого у ставленні до них не змінилося на краще. Тоді Микита розкаявся у своєму вчинку, повернувся до Константинополя та почав безбоязно викривати іконоборчу єресь.
Спроби імператора переконати преподобного результатів не дали. Шість років, до смерті Лева Вірменина, Микита провів в увʼязненні. За цей час у голоді й скорботах Божий угодник звершив чимало чудес. За молитвами преподобного звільнили двох бранців фрігійського царя, троє мандрівників, яких поминав праведник, врятувалися після корабельної аварії.
