Сьогодні Православна Церкви України вшановує памʼять святих преподобних Іова та Феодосія Манявських, які вважаються засновниками Манявського Скиту – чернечої обителі у карпатському міжгір’ї, відомої як Український Афон.
Преподобний Іова Манявський (Іоан Княгиницький) народився в 1550 році в м. Тисмениці, що на Івано-Франківщині. Освіту здобув у монастирській школі в Уневі (Львівська область) та в Острозі, де був учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина, святий прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись ненадовго додому та роздавши все своє майно потребуючим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.
Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Афонській горі, де Господь звів його з подвижником Іоаном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Пізніше преподобний Іов повернувся зі Святої гори на Прикарпаття, де обновив згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, а вже згодом поселився в пустинному місці, де пізніше і заклав Манявський Скит. Святий Іов Манявський багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Разом із братією, він твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв вірних у християнській вірі.
Наприкінці 1621 р. 70-літній Іов занедужав і після хвороби 29 грудня 1621 р. переселився в небесню оселю та був похований у притворі соборного храму. Православна Церква України приєднала 15 липня 2004 року святого преподобного Іова Манявського до лику святих для загального церковного вшанування та занесла його імʼя в Православний церковний календар.
Святий преподобний Феодосій Манявський був уродженцем міста Галича. Батьки його були людьми глибоко побожними, знані християнським благочестям. Батько наставляв Феодосія не тільки у вірі православній, але навчав його і світських наук. У молодих роках він почав пізнавати найвищу премудрість – Єдиного Істинного Бога. Пізнаючи Творця, старався благоугодити Йому доброчесним життям і жити за заповідями Христа, відмовившись від усієї суєти мирської та тимчасових життєвих насолод, тому і прийняв чернечий постриг у монастирі Пресвятої Богородиці м. Путна. Довідавшись про духовні подвиги Іова, Феодосій 1608 року прийшов до преподобного та став добрим йому помічником.
Він був добрим послідовником свого духовного отця. Благочестиво керував життям братії. Брав участь у православному соборі Київської митрополії, скликаному в 1628 році митрополитом Київським і Галицьким Іовом (Борецьким). Своєю участю в цьому соборі він засвідчив відданість Православній Церкві. Преподобний Феодосій жив як ангел у плоті, подаючи братії гідний приклад для наслідування. Чутка про його строге та благочестиве життя розповсюдилась по Карпатах, Галичині, Волині й Буковині, Молдавії та Румунії. Багато православних монастирів визнали над собою духовне керівництво Манявського Скиту. Святитель Київський Петро Могила писав:
«Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів присвятили своє життя Богу».
Не раз Іов просив Феодосія прийняти священство, але той тривалий час відмовлявся, вважаючи себе негідним священного сану. Та у 1613 році преподобний Феодосій погодився та прийняв священство від Монемвасійського митрополита Іоасафа.
Манявський Скит успішно розвивався під умілим керівництвом ігумена Феодосія. Він мудро керував обителлю, збільшуючи число братії та дбаючи про її належне облаштування. Під його керівництвом була побудована Хрестовоздвиженська церква, а в 1620 році Константинопольський Патріарх Тимофій та Олександрійський Патріарх Кирило Лукаріс надали Скиту, який на той час вже мав 40 ченців-подвижників, статус ставропігійного монастиря. Той час був періодом гонінь на православних. Але Феодосій Манявський, будучи суворим подвижником, мужньо терпів всі труднощі.
Справжню підтримку також він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, гетьмана Війська Запорізького – Петра Сагайдачного.
Облаштувавши життя не тільки в Манявській обителі, але ще багатьох монастирях, преподобний Феодосій 1629 р. мирно відійшов до Господа і був похований поряд із преподобним Іовом. Святий Феодосій Манявський був канонізований рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у 1994 році. Мощі преподобних зберігаються в Хрестовоздвиженському соборі Манявського монастиря.
