Святитель Арсеній, митрополит Ростовський, у миру – Олександр Іванович Мацієвич, народився 1697 р. у Володимирі-Волинському. Походив він із шляхетного роду. Батько святителя був православним священником. З самого дитинства Олександр мав хист до науки. Отримав гарну освіту, навчався у Львівській та Київській академіях.
Святитель Арсеній був майстерним у проповіді. У 1716 р. майбутнього митрополита направили в Новгород-Сіверський Спасівський монастир проповідником. Тут його було пострижено у чернецтво з імʼям Арсеній.
Ієромонах Арсеній багато потрудився у місіонерській справі серед народів Сибіру. Ревний борець з розколом, він був флотським священником у експедиції. Пізніше працював викладачем та екзаменатором кандидатів у священство.
У 1741 р. прийняв єпископську хіротонію та був призначений на Тобольску кафедру з титулом «Митрополит Тобольський і всього Сибіру». Але слабке здоров’я не дозволило йому довго перебувати на цій кафедрі. У лютому 1742 р. святитель Арсеній, за указом імператриці, був направлений у Ростовську єпархію, якою він керував протягом 20-ти років.
Через відкритий спротив митрополита Арсенія імператриця зненавиділа його. Ознайомившись з посланнями святого, Катерина розцінила їх як втручання в політику імператриці, а також, як образу. Святителя арештували.
Коли святитель відчув наближення своєї кончини, то попросив привести до нього священника зі Святими Дарами. Священник, зайшовши до камери, побачив перед собою не вʼязня в обірваному одязі, а архієрея в облаченні, і з жахом вибіг звідти. Коли ж священника знову ввели до камери, то він побачив митрополита Арсенія вже простим вʼязнем.
Звершивши тяжкий подвиг сповідництва за віру Христову та перенісши наругу від нечестивої імператриці, святитель Арсеній у страшних муках від голоду та холоду відійшов до Господа. Сталося це 28 лютого 1772 р.
Маючи ще одного заступника за душі наші з розчуленням взиваймо: «Святителю, отче Арсенію, моли Бога за нас!».
