Святий великомученик Федор Тирон народився в Євхаїтах (нині село Бейузю, Туреччина), був воїном мармаритського полку в місті Амасії Понтійської області (північно-східна область Малої Азії, що тягнулася вздовж берегу Понта Евксинського, тобто Чорного моря). Прізвисько його Тирон походить від латинського “tiro”, що означає “новобранець”, “рекрут”.
Під час проведеної за вказівкою імператора Галерія кампанії з примусу християн до принесення жертв язичницьким богам Федора разом з іншими вірянами примушували зректися Христа та принести жертву ідолам, але воїн твердо привселюдно визнав свою віру в Христа Спасителя. Воєначальник Федора Врінк дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий посилено молився.
Після цього Федора звинуватили в підпалі язичницького храму Кібели та привели на суд до градоначальника Публія. Святий знову сповідував себе християнином, після чого його помістили у в’язницю та прирекли на голодну смерть. Там йому явився Ісус Христос, Господь втішав і підкріплював його.
Виявивши через деякий час великомученика живим, градоначальник знову запропонував йому здійснити жертвоприношення. Після відмови Федора піддали тортурам — його тіло стругали залізними зубцями, але святий продовжував сповідувати Христа, за що його засудили на спалення. Святий без трепету зійшов на вогнище та з молитвою та славослов’ям віддав свою святу душу Богу. Сталося це близько 306 року.
Останки Федора, за переказами не пошкоджені вогнем, попросила християнка Євсевія та поховала у своєму домі в місті Євхаїтах, недалеко від Амасії. Згодом мощі було перенесено до Константинополя, до храму, освяченого в ім’я його. Голова ж його перебуває в Італії, у місті Гаете.
Священне Передання пов’язує з Федором Тироном чудо. Через 50 років після мученицької кончини святого імператор Юліан Відступник, бажаючи образити вірян, наказав єпархові (градоначальнику) Константинополя окропляти в першу седмицю Великого посту всі їстівні припаси на ринках ідоложертовною кров’ю. Святий Федор, з’явившись уві сні архієпископу Константинопольському Євдоксію, повелів йому оголосити всім християнам, щоб вони в ці дні не купували осквернені продукти та вживали в їжу коливо.
На згадку про цю подію Православна Церква щорічно у навечір’я суботи, у п’ятницю, на Божественній літургії Ранішосвячених Дарів після заамвонної молитви читається Канон молебний святому великомученику Федору, складений преподобним Іоаном Дамаскіним, а на ранній — Канон, написаний святителем Іоаном Євхаїтським. Після цього коливо благословляється та роздається вірянам.
