Сьогодні Православна Церква України вшановує пам’ять святителя Мини, єпископа Полоцького, одного з Києво-Печерських святих.
У церковному календарі є імена, про які знають тисячі людей. А є святі, життя яких проминає без гучної слави, але залишає після себе світло, яке не згасає століттями. Саме таким був святитель Мина.
Свій духовний шлях він розпочав у Києво-Печерському монастирі — колисці українського чернецтва. Там він навчився найголовнішого: служити Богові не словами, а всім своїм життям.
Згодом Господь покликав його до єпископського служіння в Полоцьку.
Ми майже не знаємо про великі звершення святителя Мини. Не залишилося після нього знаменитих книг чи гучних промов.
Але Церква пам’ятає його з іншої причини. Він був пастирем, який любив людей. У світі, де багато хто прагне влади, святий Мина обрав служіння. У світі, де легко думати про себе, він дбав про інших. У світі, де люди часто судять одне одного, він навчав милосердя. І саме тому його ім’я збереглося в пам’яті Церкви.
Святитель Мина нагадує нам, що навіть у найважчі часи людина покликана залишатися людиною. Не озлобитися. Не втратити милосердя. Не дозволити темряві оселитися у власному серці.
Святитель Мина навчає нас простої, але дуже важливої істини: найбільша сила християнина — не влада та не багатство, а любов, яка не втомлюється служити ближньому.
