Сьогодні ми вшановуємо Тихвинську ікону Божої Матері — образ, перед яким покоління християн відкривали Богові свої найглибші рани. Не тому, що ікона творить чудеса сама по собі, а тому, що через неї ми звертаємося до Тієї, Яка стояла біля Хреста Свого Сина і знає, що таке біль, страх і втрата.
Є дуже проста молитва, яку варто запам’ятати кожному: «Пресвята Богородице, моли Бога за нас».
Коли востаннє ви говорили з Богородицею так, як дитина говорить зі своєю Матір’ю?
За церковним переданням, першообраз цієї ікони був написаний святим апостолом та євангелістом Лукою. Із Єрусалима святиня потрапила до Константинополя, а згодом дивовижним чином була явлена поблизу міста Тихвина, де на її честь звели храм, а пізніше — монастир.
Упродовж століть перед Тихвинською іконою молилися батьки за своїх дітей. Саме тому її особливо шанують як образ материнського заступництва.
До Пресвятої Богородиці звертаються з проханням про здоров’я дітей, благополуччя родини, мир у домі, допомогу у вихованні, а також про благословення вагітних і щасливі пологи.
Але, мабуть, найважливіше прохання, з яким сьогодні приходять до Божої Матері українці, — це прохання про мир. Коли над нашими містами лунають сирени, коли рідні чекають звістки з фронту, коли серце переповнюють тривога й біль, Церква знову і знову звертає наш погляд до Пресвятої Богородиці.
Не тому, що ікона є оберегом сама по собі, а тому, що через святий образ ми звертаємося до Матері Господа, Яка ніколи не залишає тих, хто приходить до Неї з вірою.
