Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні пʼятнадцятої неділі після Пʼятдесятниці, після Воздвиження

Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні пʼятнадцятої неділі після Пʼятдесятниці, після Воздвиження.

Високопреосвященнішому владиці співслужили: настоятель собору протоієрей Іван Телятинський, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник.

«Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. І згадали слова Його. І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося» (Лк. 24:1-12).

Розклад Богослужінь на завтра:

07:30 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

10:00 СОБОРНА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

12:00 Молебні: за недужих, за страждаючих від недуги пияцтва, за перемогу України (послідовно)

15:00 Акафіст подячний «Слава Богу за все»

17:30 Вечірня з акафістом до Господа Ісуса Христа

Сьогодні ж — день памʼяті князя Чернігівського Михаїла та боярина його Федора, чудотворців.

Життя цих святих припало на першу половину XIII століття, коли татарська орда на чолі з ханом Батиєм спустошувала наші землі. Тоді жорстокі варвари спалювали й руйнували всі міста на своєму шляху, а християни, рятуючись від меча й полону, ховалися в горах та непрохідних лісах.

У той час жив благочестивий князь Чернігівський Михаїл Всеволодович (син Всеволода Чермного, князя Чернігівського, який також правив і Києвом 4 роки). З юних років Михаїл вирізнявся добродійним життям і побожністю: був незлобливим, добрим, ввічливим з усіма та милосердним до бідних. В усьому підтримував князя та його улюблений боярин на ім’я Федор. Разом з ним князь Михаїл і постраждав від нечестивого Батия, віддавши душу свою за Христа.

Як дізнаємося з житій святих, в час, коли благовірний князь Михаїл володів Київським князівством, нечестивий Батий послав своїх посланців, щоб вони оглянули Київ. Їм дуже сподобалась велич міста, і Батий вдруге послав посланців до князя, щоб вони лестощами вмовили його добровільно підкоритися. Михаїл зрозумів, що татари підступністю хочуть взяти місто та жорстоко спустошити його – як вони це зробили з іншими підкореними містами, тож наказав вбити послів Батия.

Невдовзі князь дізнався про наближення величезного татарського війська, яке налічувало 600 тисяч воїнів. Усвідомлюючи, що Києву не встояти під таким натиском, князь Михаїл разом зі своїм боярином Федором вирушив до Угорщини шукати там підтримки. Але допомоги він не отримав. Поки його не було, інші князі правили Києвом, проте не змогли захистити місто від Батия, який оволодів тоді не лише Києвом, а й Переяславом, Черніговом та іншими укріпленими містами та князівствами: вони були зруйновані, пограбовані та спалені, мирні мешканці вбиті або взяті в полон. Це сталося у 1240 році.

Князь Михаїл, який перебував тоді ще в Угорщині, почувши, що сталося на Руси, безутішно оплакував свою батьківщину. Дізнавшись, що Батий дозволяє правити тим князям, які поклонилися йому і платять велику данину, він разом з Феодором та людьми, які воліли хоч і платити, але жити на спустошеній рідній землі, аніж бути подорожніми у чужій, повернулися додому. Спочатку князь приїхав до Києва та гірко плакав, побачивши святі місця спустошеними, а потім повернувся до Чернігова. Коли ж його покликали поклонитися нечестивим ідолам Батия та пройти ритуал «очищення вогнем», Михаїл категорично відмовився. Так само вчинив і його вірний боярин, пообіцявши померти, але не зрадити Христа.

Жорстока, мученицька смерть була у Михаїла та його вірного боярина Феодор. Сталося це 20 вересня 1245 року. Тіла мучеників були кинуті на поживу псам, але Бог зберіг їх. Вони були перевезені побожними людьми до Чернігова. Швидко після своєї смерті обидва мученики були прославлені серед святих.

У 1578 році московити, зайнявши Чернігів, вивезла мощі святих за повелінням царя Івана Лютого. У 1770 році Катерина ІІ перемістила їх у Стрітенський собор, а в 1774 році вони були перенесені до Архангельського собору, де спочивали у срібній раці, влаштованій у пам’ять про мир з Туреччиною.

Нині, 20 вересня, у чергову річницю мученицької смерті в Орді, ми вшановуємо пам’ять мучеників та сповідників князя Чернігівського Михаїла та боярина його Федора. І просимо їхнього молитовного заступництва за нашу спільну рідну землю, яка знову переживає нашестя ворожих чужинців. Святі мученики Михаїле та Федоре, моліть Бога за нас!

Також сьогодні святого преподобного і благовірного князя Чернігівського Олега Романовича, у Хрещенні Леонтія, який був онуком святого мученика князя Михаїла Чернігівського.

Із літописних джерел відомо, що благовірний князь Олег 1274 року разом зі своїм батьком, князем Романом Михайловичем Брянським, брав участь у війні проти Литви. Після 1274 року він залишив князювання та прийняв чернечий постриг з ім’ям Василій у Брянському Петропавлівському монастирі, побудованому на його кошти. У цьому монастирі святий благовірний князь помер суворим подвижником близько 1285 року та був похований у монастирському храмі.

Незабаром після смерті князь Олег був канонізований як святий. Рака з мощами преподобного була встановлена в одній з церков Петропавлівського монастиря. 10 серпня 1995 року, завдяки зусиллям фахівців-пошукачів, мощі святого князя Олега були знову знайдені.

Нині мощі спочивають у Петропавлівському храмі та доступні для поклоніння. За минулі століття було створено багато ікон з ликом святого благовірного князя Олега, які знаходяться як в Троїцькому храмі, так і в інших церквах.