«Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:27-30) – саме такий уривок з Євангелія лунав сьогодні на вечірньому Богослужінні.
Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всеношне бдіння напередодні свята преподобного Феодосія Манявського, а настоятель протоієрей Іван Телятинський та духовенство собору співслужило владиці. Також його високопреосвященству співслужив ректор Івано-Франківського Богословського Інституту імені преподобного Феодосія Манявського протоієрей Миколай Гунько, а також професорсько-викладацький колектив в священному сані та запрошене духовенство. Під час Богослужіння митрополит Іоасаф звершив хіротесію над випускником ІФБІ Романом Піддубчаком, а також благословив студентам першого курсу підрясники.
23 вересня Церква вшановує зачаття чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.
Святий пророк Малахія передбачав, що раніше Месії з’явиться Його Предтеча, який вкаже на Його пришестя. Тому іудеї, які очікували Месію, чекали і прихід Його Предтечі. В одному із міст Палестини жили праведний священик Захарія та його дружина Єлисавета. Однак вони були нещасні: доживши до похилого віку, подружжя було бездітним, але не переставало молитися Богу, щоб Він дарував їм дитя. Одного разу, коли святий Захарія був черговим священиком в Єрусалимському храмі, він увійшов у Святилище для кадіння фіміамом. Увійшовши за завісу Святилища, він побачив Ангела Божого, що стояв праворуч кадильного жертовника. Святий Захарія зніяковів і зупинився в страху, але Ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута, дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іоан».
Але праведний Захарія не повірив словам Небесного вісника, і тоді Ангел сказав йому: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий благовістити тобі це. І ось, ти будеш німим до дня народження сина свого, бо не повірив моїм словам». Його сумнів в Божій могутності був відповіддю на природні труднощі, але Бог, що немає нічого неможливого, звершив обіцяне. Між тим народ чекав Захарію і дивувався, що він так довго не виходить із Святилища. І коли він вийшов, то повинен був дати народу благословення, але не зміг вимовити його, так як був вражений німотою. Коли Захарія жестами пояснив, що не може говорити, то народ зрозумів, що йому було видіння.
Коли закінчилися дні служіння Захарія, повернувся до свого дому. Пророцтво Архангела виповнилося, і праведна Єлисавета зачала. Але, боячись насмішок над пізньою вагітністю, вона таїлась п’ять місяців, поки її не відвідала Преблагословенна Діва Марія, щоб розділити Свою і її радість. Єлизавета, сповнившись Святого Духа, перша привітала Діву Марію як Матір Божу. Разом з нею Пресвяту Діву Марію і ї Сина Божого вітав «славословними піснями» і святий Іоан, ще перебуваючи в утробі матері, праведної Єлизавети.
Настав час, і свята Єлисавета породила сина, всі родичі і друзі раділи разом з нею. На восьмий день за законом Мойсея відбулося його обрізання. Мати назвала його Іоаном. Всі були здивовані, так як ніхто в їхньому роді не носив цього імені. Коли запитали про це святого Захарію, він попросив дощечку і написав на ній: «Іоан ім’я йому» – і негайно з передрікання Архангела його мова розв’язалися, і святий Захарія, сповнившись Духа Святого прославив Бога.
Після Різдва Господа Нашого Ісуса Христа, нечестивий цар Ірод наказав вбити всіх немовлят. Почувши про це, свята Єлизавета втекла зі своїм сином в пустелю і ховалася в печері. Святий Захарія як священник перебував в Єрусалимі і виконував своє священиче служіння у храмі. Ірод послав до нього воїнів з наказом відкрити місцеперебування немовляти Іоана і його матері. Захарія відповів, що це йому невідомо, і був убитий прямо в храмі. Праведна Єлизавета із сином продовжувала жити в пустелі, там же вона і померла. А отрок Іоан, охоронявся Ангелом до того часу, аж поки не вийшов на проповідь про покаяння, під час якоїносив грубий одяг, перехоплений шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (вид сарани).
Сьогоднішній день наповнений глибинною духовною мудрістю та натхненням, а розповідь про нього — справжнє диво віри. Цей день нагадує нам, що Божий план завжди перевершує людське розуміння, і що віра та смирення завжди винагороджуються.
Інші записи
